Голосування Київради 10 червня 2025 року про недовіру “правій руці” Віталія Кличка, його першому заступнику Миколі Поворознику, відзначає період змін на Хрещатику, 36. Де-факто, у міськраді формується нова більшість, яка опозиційна до Кличка. Якщо ця коаліція вирішить “прокатити” кандидатуру секретаря, яка була запропонована міським головою, то зможе виставити свого кандидата та проголосувати за нього. Таким чином, мер ризикує отримати неприязного до себе секретаря міськради, а також може зіткнутися з висловленням недовіри вже особисто для себе.
Еволюція Кличкової більшості
Становлення нової ситуації у Київраді відбулося за кілька місяців, поки Віталій Кличко намагався налагодити відносини з “Європейською солідарністю” – найбільшою фракцією, з якою його УДАР раніше працював у коаліції. Враховуючи, що одна фракція має 29 депутатів, а інша – 30, цього було б достатньо (у Київраді 120 депутатів, отже, для прийняття рішень потрібна більшість). Проте, після операції НАБУ “Чисте місто” та скандалу, пов’язаного з Денисом Комарницьким, ситуація змінилася: “ЄС” почала блокувати трибуну та засідання.
Київрада не могла зібратись та дієво працювати вже протягом 4 місяців. Ситуацію не поліпшило те, що з Комарницьким пішов секретар міськради Володимир Бондаренко, а вести засідання довелося Кличку. Він старанно намагався це робити, постійно перепитуючи норми Регламенту в голови профільної комісії, “ЄСівця” Леоніда Ємця. У недієздатності мер звинувачував центральну владу, заявляючи, що вона заважає депутатам потрапити на засідання і обшукує їх, а тих, хто у військовій формі, взагалі відсилає далеко від Києва.
Новий статус-кво в Київраді оформився 10 червня. Кличко представив кандидатуру на посаду секретаря – Зою Ярош. А депутати знайшли сили зібратись та натиснути кілька кнопок: змінили бюджет і соцекономічний план (потрібно було розподілити кошти на оборонні об’єкти, культуру, опалювальний сезон-2026, а Кличко просив ще й “додати” на капітальне будівництво, включаючи метро на Виноградар).
Гучне засудження “правої руки”
Процедурно, головне – проголосували за “недовіру” Поворознику. Парадоксально, але перший заступник Кличка, якого звинувачували у розкраденні багатьох мільярдів на ремонті ветеранського шпиталю в Києві, отримав “червону картку” за… “таємну вечерю” у День жалоби, де святкував разом з іншими заступниками Кличка, очевидно, з нагоди свого дня народження. Окрім того, його піддали принизливій правці, забороняючи використовувати будь-яке комунальне майно, починаючи від службової автівки та зв’язку до крісла в будівлі на Хрещатику.
“Рада проголосувала за зняття першого заступника Кличка Поворозника з посади, 74 голоси. Нова більшість без УДАРу. За пиятику на стратегічному об’єкті. Рішення компромісне, оскільки з нього виключили всіх інших учасників свята. Все одно приємно, оскільки це вперше, голосів було дуже багато,” – зазначила депутатка Ксенія Семенова з “Слуги народу”.
Швидка зміна подій зафіксувала одночасно і нову коаліцію у Київраді. Це фракції “Слуга народу” (ініціатор недовіри до Поворозника), “Європейська солідарність”, “Батьківщина”, “Голос”, “Єдність”, “Платформа за життя та мир” (колишні ОПЗЖ), а також позафракційні депутати. За звільнення “правої руки” Кличка його ж колишні партнери з “ЄС” проголосували 26 голосами, і з присутніх депутатів лише Костянтин Усов не натиснув кнопку – через конфлікт інтересів (Поворозник є його “шефом” у КМДА).
Підступ від колеги для Поворозника
Яскрава деталь: за відставку “підголоснув” навіть УДАРівець Владислав Андронов, ще один заступник голови КМДА з 2022 року. Тут є цікава підкилимна особливість: приблизно з початку квітня Андронов отримав значне посилення функціоналу. Видання Суспільне повідомляло, посилаючись на свої джерела у КМДА, що до переліку його повноважень після звільнення Петра Оленича додали й земельні питання. Це включає забудову, виділення ділянок, поновлення чи непоновлення оренди та оформлення дозвільних документів.
Таким чином, Андронов досягнув такого рівня, що вже може задуматися про власні амбіції в Києві, що також пояснює його маленьку “підступинку” (російською швидше: “подлянку”) під час голосування. До речі, на ту саму “вечірку”, за яку, власне, і критикували Поворозника, Андронова не запросили; принаймні, його серед учасників не було. Таким чином, у офісі Кличка триває помітна боротьба за посади.
Що стосується ставлення Кличка до всієї тряски навколо Поворозника, це видно з двох моментів. Перший – яскраво піарні публікації від “його” депутатів-УДАРівців: у них відсутня будь-яка, навіть найменша, згадка про недовіру. Другий – це натяк у муніципальному виданні “Вечірній Київ”, з якого стає зрозуміло, що перший заступник Кличка не є заступником “із самоврядних повноважень” (це означає, що його призначив не Київрада, а сам міський голова одноосібно), отже, не Київраді його і звільняти.
“Повноваження Миколи Поворозника стосуються сфери виконавчої влади. Відтак, за законом, депутати Київради не мають права надавати пропозиції щодо ухвалення кадрових рішень і порушувати питання про висловлення недовіри та/або звільнення першого заступника голови КМДА,” – підсумував “Вечірній Київ”.
Гуртом завжди легше: сценарії для Кличка
Чим це може загрожувати самому меру Києва? Тут кілька негативних сценаріїв. Перший – депутати можуть гуртуватися навколо власної кандидатури на посаду секретаря Київради – й це зовсім не Зоя Ярош, запропонована Кличком. Відповідно до Регламенту, міський голова має пріоритет у питанні подання кандидатури, а Київрада цю кандидатуру може успішно “завернути”. Тоді нова коаліція зможе проголосувати й за свого представника.
“Свою кандидатуру можуть запропонувати і мінімум 61 депутат. Це досить реалістично, і сьогоднішнє голосування за відсторонення Поворозника це підтверджує. Опозиція активно обговорює кандидатури від Батьківщини та ЄС,” – зазначив Геннадій Кривошея, голова Громадської ради при КМДА.
Невірність до міського голови секретаря міськради не є чимось надзвичайно унікальним в українській політичній практиці. Однак ця посада має одну важливу особливість: у разі відставки мера його повноваження переходять якраз до секретаря. Якщо політична криза у Києві затягнеться, запуститься другий, значно небезпечніший сценарій для Кличка.
“Якщо опозиційна більшість депутатів внесуть та проголосують свою кандидатуру, міський голова матиме великі шанси отримати не лише опозиційного секретаря, а й перспективу оголошення недовіри, для якої знадобиться 80 депутатів. За результатами голосування, такі голоси можуть знайдеться… А це означає, що головою міської ради може стати навіть новообраний секретар,” – зауважив Кривошея.
Зрештою, політична криза у Києві вже досягла свого апогею. Вона може продовжити розвиток за однією з наступних траєкторій: або Віталій Кличко знайде шляхи стабілізувати стосунки зі своїми колишніми партнерами (що наразі виглядає більш імовірним і прийнятним), або ж вступить у конфлікт із новою коаліцією у Київраді. Те, що нова коаліція цілком здатна діяти й без УДАРу, показало “протестне” голосування 10 червня. Теоретично, щоб “гуртом побити” міського голову, не вистачає лише шести голосів.