У середу, 12 листопада, в Києві відбулося прощання з Ігорем Степуріним — директором видавництва «Саміт-Книга» та співзасновником благодійного фонду «Бібліотечна країна». Він пішов із життя 11 листопада, у день народження свого старшого брата Івана. Ігорю Степуріну був 51 рік.
За словами близьких, він тривалий час боровся з онкологічним захворюванням.
Ігор Степурін був відомим у книжковому та культурному середовищі. Його видавництво «Саміт-Книга» підтримувало численні проєкти, зокрема організовувало збори й передачі книжок для військових, шпиталів та переселенців. Новина про його смерть стала велике горе для колег і друзів, які у соцмережах ділилися спогадами та словами подяки.
Попрощатися з Ігорем Степуріним прийшли рідні, друзі, колеги та представники культурної спільноти. Церемонія відбулася у ритуальній залі Національного наукового центру радіаційної медицини, гематології та онкології.
Письменниця Катерина Флекман пригадала, що саме Ігор допоміг їй видати першу книжку. У 2022 році у видавництві «Саміт-Книга» побачила світ її збірка поезій і есеїв про життя під час війни — «Прокидаєшся ранком, годуєш кішку…».
«Я відправила рукопис Ігорю, ми дружили багато років, — розповіла Флекман. — Кажу: „Ігор, скажи правду — якщо погано, кажи“. Він відповів: „Ні, все добре, будемо видавати“».
За її словами, Ігор Степурін був не просто видавцем, а людиною, яка давала авторам віру у власні сили:
«Якби не він, я, мабуть, не відбулася б як авторка. Ігор відкривав двері в літературне життя, підтримував тих, кого ще ніхто не знав».
Директор КП «Київінформ» Євген Лопушинський пригадав, що їхнє знайомство розпочалося багато років тому на Полтавщині:
«Ігор тоді приїхав разом із братом Іваном. Відтоді ми подружилися і почали співпрацювати. Брати Степуріни завжди активно долучалися до культурного життя, ініціювали видавничі й мистецькі проєкти. Їх важко було розділити — вони завжди були разом. Ігор випромінював життєрадісність і світло — складно повірити, що його вже немає».
Він також згадав, що під час початку повномасштабної війни Ігор допомагав евакуйовувати літераторок із Харкова та передавав книжки військовим, які проходили реабілітацію:
«Я тільки сказав, що хлопцям потрібно щось почитати, — згадує Лопушинський. — Ігор відповів: „Без питань“ і вже наступного дня приїхав до госпіталю з коробками книжок».
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський зазначив, що хоч найчастіше спілкувався зі старшим братом Ігоря — Іваном Степуріним, добре знав і його молодшого:
«Ігор був людиною, яка щиро горіла своєю справою. Він любив книжку, підтримував авторів, був професіоналом у кожній деталі».
Він наголосив, що брати Степуріни зробили значний внесок у розвиток українського книговидання: «Втрачати таких людей важко, але залишаються книги, які вони видавали, і пам’ять тих, хто мав щастя з ними працювати. Читацька пам’ять — теж пам’ять, і вона житиме».
Редакція висловлює щирі співчуття рідним і близьким Ігоря Степуріна!
Даша ГРИШИНА, фото авторки
Створено за матеріалами: vechirniy.kyiv.ua