Зміст:
Від «Коктейль-холу» до німецької кухні
Історія закладу розпочалася в 1949 році, коли на нижньому поверсі будинку Сироткіна відкрився перший у Києві бар «Коктейль-хол». Відвідувачі могли насолодитися незвичними для того часу коктейлями: «М’ятний», «Кавовий», «Яєчний», «Шампань-ваніль» та «Політ».
Однак з початком боротьби з космополітизмом у 1950-х роках заклад зазнав закриття. Замість нього з’явилося кафе «Чайка», яке згодом отримало нову назву — «Лейпциг», на честь німецького міста-побратима. У Лейпцигу було відкрито аналогічний заклад, де пропонувалася українська кухня під назвою «Київ».
Німецькі страви і радянська реальність
Ресторан «Лейпциг» вміщував до 150 осіб у чотирьох залах на різних поверхах. У верхньому залі столи розміщували у формі восьмигранника, даючи можливість гостям спостерігати за майданчиком для танців та естрадою з «балконів».
Інтер’єр «Лейпцига» виділявся серед інших київських ресторанів: стіни були обшиті пластиком кольору дуба та прикрашені фотографіями Лейпцига. Меню пропонувало страви, які були незвичайними для киян — біфштекс по-гамбурзьки, ескалоп по-німецьки, шніцель «Лейпциг-Буташтек», а також екзотичні варіанти, такі як ринц і Хопель-попель.
Особливо популярним серед відвідувачів став «Італійський м’ясний салат з маринованими сливами». У меню також були знайомі страви: котлета по-київськи та шашлик. До їжі подавали кілька видів пива і шнапс.
Ресторан для обраних
Відвідування ресторану «Лейпциг» було досить витратним. Письменник Олесь Ільченко згадував, що вечеря для двох з пляшкою вина обійшлася від 10 до 25 рублів — чимала сума, враховуючи, що середня зарплата становила 90-130 рублів на місяць.
Щоб потрапити до ресторану увечері, доводилося заплатити швейцару 10 карбованців на вході та ще 5 карбованців офіціанту за столик. Загалом, це сягало вартості повноцінної вечері на двох. Вдень заклад був доступнішим для відвідувачів.
Офіціанти отримували чайових до 20 рублів за вечір. Іноді доводилося давати «на лапу» метрдотелю, аби той прибрав табличку «зарезервовано» з вільного столу.
Будинок із загадковими масками
Будівля, в якій розташовувався ресторан, має цікаву історію. Її почали будувати у 1900 році за проектом архітектора Карла Шимана для Павла Григоровича-Барського, який прагнув звести найрозкішніший будинок у Києві.
Проте через брак коштів будівництво залишалося незавершеним і було виставлено на торги. Купець Олександр Сироткін придбав будівлю та добудував її. У 1902 році Київ отримав вражаючу архітектурну пам’ятку — найвищий на той час житловий будинок заввишки 42,5 метра.
У будинку було встановлено перший у Києві ліфт і система парового опалення. На першому поверсі розташовувалася кондитерська «Маркіза», яку згадував Михайло Булгаков у романі «Біла гвардія». Тут також були магазини, аптека та мебльовані кімнати «Палермо».
Фасад будівлі прикрашають містичні маски з рогами та крилами. За легендою, купець нібито уклав угоду з нечистою силою, щоб його дім завжди залишався найвищим у місті.
Занепад і сучасність
Наприкінці 1980-х років будинок визнають аварійним. Мешканців комунальних квартир переселили, а ресторан закрили. У 1992 році сталася пожежа, що знищила частину інтер’єру.
У 1997-1999 роках було проведено реконструкцію фасадів, відновлено наріжну вежу, що була зруйнована у 1950-х. У 2000-х роках будівля переходила в різні руки — планувалось створення розкішного готелю «Лейпциг» на 209 кімнат, а згодом і Renaissance Kiev Hotel на 173 номери.
Проте у 2016 році реконструкцію було призупинено через фінансові труднощі власників. Наразі будівля стоїть порожня, хоча зовні виглядає респектабельно після реставрації фасаду.
Чому це важливо знати
Ресторан «Лейпциг» став важливою частиною культурного життя радянського Києва протягом багатьох десятиліть. Це місце, де кияни могли скуштувати незвичні німецькі страви та відчути себе частиною міжнародної спільноти, навіть за умов «залізної завіси». Історія закладу тісно пов’язана з будинком Сироткіна — однією з найкрасивіших архітектурних пам’яток столиці, яка досі чекає на своє відродження.
Створено за матеріалами: kyiv.news