Зміст:
Від витинанок до вершини української графіки
Георгій Нарбут народився 9 березня 1886 року в селі Нарбутівка на Чернігівщині (нині — територія Сумської області) у родині збіднілих литовських шляхтичів. Уже в дитинстві, не маючи фарб і олівців, він вирізав силуети з синього паперу, у який у магазинах загортали цукор. Ці перші «витинанки» стали початком його мистецької дороги.
У Глухівській гімназії вчитель старослов’янської мови приніс копію Остромирового Євангелія, що пробудило в Нарбута зацікавлення до старовинних кириличних літер. Він ретельно перемалював книгу та вперше привернув увагу як художник на повітовій виставці. Після закінчення гімназії, попри заперечення батька, у 1906 році поїхав до Петербурга, де носив український одяг і дедалі частіше звертався до національних мотивів у своїй творчості.
Київ як центр творчого життя
Навесні 1917 року Нарбут прибув до Києва, щоб упорядкувати мистецькі цінності царського палацу. Разом із мистецтвознавцем Миколою Біляшівським він виступив з ідеєю створення Української академії мистецтв. Невдовзі художник переїхав до столиці з родиною і почав викладати графіку в новому навчальному закладі. Він зблизився з Павлом Тичиною, Лесем Курбасом та Михайлом Семенком.
Мистецтвознавець Георгій Лукомський так характеризував Нарбута: «Здібності у нього були вражаючі. Не слухавши жодних курсів з історії мистецтв, він володів величезним матеріалом, ерудиція його була невичерпною».
Банкноти, герб і марки: візуальна ідентичність держави
Саме в Києві Нарбут реалізував свої найвпливовіші державні замовлення. Він створив поштові марки Української Народної Республіки, що через брак розмінних монет використовувалися також як дрібна розмінна валюта. Окрім того, розробив серію державних паперів — банкноти, грамоти, листівки. До його проєктів належали й ескізи Державного Герба та Печатки Української Держави за часів гетьмана Павла Скоропадського.
Академія в квартирі
На початку 1919 року Нарбут очолив Академію мистецтв: більшість викладачів покинула Київ, тож серед професорів залишилися лише він та Михайло Бойчук. Коли більшовицька влада відібрала приміщення академії, заняття доводилося проводити прямо у квартирі художника.
Влітку того самого року Нарбут разом із однодумцями заснував мистецьке об’єднання «Гурток дев’яти» — своєрідну творчу спільноту. До нього увійшли Тичина, Семенко, Курбас, Федір Ернст та інші митці, які підтримували один одного у складні часи.
Незавершена «Абетка» і передчасний кінець
Ще у 1917 році Нарбут задумав створити українську абетку як символ державності — з різними шрифтами та бароковими орнаментальними мотивами. Він розпочав роботу над нею в Києві в 1919 році і вважав цей проєкт найважливішим у своїй графічній творчості. На жаль, завершити «Абетку» йому не судилося.
Георгій Нарбут помер 23 травня 1920 року в Києві від тифу. Йому було 34 роки. Похований на Байковому кладовищі. Роботи художника демонструвалися на міжнародних виставках у Римі, Брюсселі, Празі та Берліні; у 1914 році він отримав золоту медаль Міжнародної виставки друку і графіки в Лейпцигу.
Чому це має значення
За три роки в Києві Нарбут зробив те, на що зазвичай потрібно кілька десятиліть: сформував візуальну мову молодої держави — від герба до банкноти. Сьогодні, коли Україна відстоює право на власну ідентичність, його спадщина нагадує, що образи держави важливі так само, як і її оборона. 140-річчя художника — нагода згадати, що незалежність має конкретне обличчя, і велика його частина була створена рукою Нарбута.
Створено за матеріалами: kyiv.news