Зміст:
Як чеський учитель став українським археологом
Хвойка оселився в Києві 1876 року — за народними розповідями, причиною став зламаний роман. За однією з версій, він познайомився з київською родиною під час відпочинку на богемських курортах і поїхав за нею до берегів Дніпра. За іншою — він рішуче втік від деспотичного батька, який наполягав на невдалому шлюбі. Як би там не було, особисте життя не склалося, і Хвойка залишився в Києві назавжди.
Перші роки в місті він працював учителем німецької мови та рисунку, одночасно проводячи агрономічні досліди в приватній лабораторії на околиці. Досягнення в агрономії принесли йому визнання та нагороди, але пожежа знищила лабораторію й усю документацію. Саме ця втрата спонукала його повернутися до дитячої пристрасті — археології.
Відкриття, що переписали давню історію України
У серпні 1893 року в глиняному кар’єрі на Кирилівській вулиці Хвойка знайшов мамонтове ікло. Продовження розкопок виявило стоянку давніх людей — так звану Кирилівську пам’ятку, яку датують приблизно 25 тисячами років до нашої ери. На глибині близько 20 метрів на площі майже тисячі квадратних метрів були знайдені рештки понад шістдесяти мамонтів, а також кістки носорогів, печерних ведмедів і печерних левів. Особливу увагу привернули мамонтові ікла з гравіюванням у вигляді геометричних орнаментів.
Однак справжня слава прийшла до нього в 1896 році після розкопок у селі Трипілля на Київщині. На XI Археологічному з’їзді 1899 року Хвойка презентував відкриття нової культури, яка згодом отримала назву трипільська. Сьогодні трипільська культура визнається однією з найдавніших цивілізацій у Європі, що існувала на цих землях близько 5–7 тисяч років тому. Тоді ж Хвойка доповів про результати досліджень Кирилівської стоянки — зокрема через виступ геолога Петра Армашевського, адже експертне датування вимагало фахового підходу.
Подальші розкопки у селах Ромашки, Зарубинці та Черняхів (1899–1901 роки) дозволили виявити ще дві археологічні культури — зарубинецьку та черняхівську. Хвойка знаходив нові пам’ятки завдяки простій, але дієвій методиці: він опитував місцевих селян про знайдені «черепки», що часто приводило дослідників до нових артефактів.
Чому це важливо для Києва сьогодні
Хвойка жив і працював за адресою вулиця Ігорівська, 9/1 — на території нинішнього ДІАЗ «Стародавній Київ». Саме тут він започаткував перший у світі музей, присвячений трипільській культурі. Наразі будинок перебуває в критичному стані: через правові колізії і відсутність призначеного управителя його догляд ускладнений, що ставить під загрозу цінний об’єкт культурної спадщини.
Доля будинку Хвойки ілюструє більш загальну проблему: унікальні місця з історичною та науковою цінністю руйнуються через юридичні прогалини та інституційну байдужість. У час повномасштабної війни, коли знищується частина культурної ідентичності, збереження таких пам’яток набуває особливого значення для збереження національної пам’яті.
Розкопки на Старокиївській горі, які Хвойка проводив на початку XX століття, підтвердили існування ранньослов’янських поселень і княжих споруд. Він виявив капище VIII–IX століть та цеглину з відтиском великокнязівського тризуба — матеріальні докази постійної присутності людини на київських пагорбах. Ці відкриття й досі слугують підґрунтям для наукових уявлень про давню Україну-Русь.
Хто відповідає за пам’ять про вченого
ДІАЗ «Стародавній Київ» — державний історико-археологічний заповідник — зберігає і популяризує спадщину Хвойки. Заповідник регулярно нагадує про внесок вченого та контролює стан пов’язаних з ним об’єктів. Юридичною відповідальністю за будинок на Ігорівській покрите відповідне агентство, а загальну наглядову функцію щодо пам’яток культурної спадщини здійснює Департамент охорони культурної спадщини КМДА.
Що роблять зараз
ДІАЗ «Стародавній Київ» підтримує пам’ять про Хвойку через публікації та освітні програми — зокрема до 175-річчя від дня його народження підготовлено окремі матеріали у офіційних соцмережах заповідника. Представники заповідника планують звернутися до відповідальних органів з проханням передати будинок на Ігорівській в управління заповідника — це наразі вважають найдієвішим законним шляхом збереження споруди від остаточного руйнування.
Паралельно тривають наукові дослідження на пам’ятках, пов’язаних з культурами, відкритими Хвойкою. Нещодавні розкопки на Замковій горі виявили забуту 150-річну стіну монастиря, що ще раз підтверджує: київська земля досі зберігає несподівані свідчення минулого.
Раніше ми писали
У лютому 2026 року йшлося про критичний стан будинку Хвойки на вулиці Ігорівській — першого у світі музею трипільської культури, яким ніхто не опікується через правові колізії між органами управління. Також повідомлялося про знахідки на Замковій горі, де під час розкопок виявлено фрагменти монастирської стіни XIX століття.
Створено за матеріалами: kyiv.news