Загадкова стіна Флорівського муру з’явилася в Києві

На Замковій горі у Києві несподівано виявили забуту частину мурів Флорівського монастиря, яка залишалася невідомою протягом десятиліть. Разом із фрагментом стіни дослідники натрапили на таємничі підземні склепіння, призначення яких ще не встановлено. Це відкриття відкриває можливість для відродження маловідомих сторінок історії Подолу та монастирського комплексу XIX століття.

Співробітники Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» і громадської організації «Україна Інкогніта» під час огляду південного схилу Замкової гори виявили близько 30 метрів мурованої стіни Флорівського монастиря. Фрагмент зберігся завдяки складному рельєфові, який у ХІХ–ХХ століттях унеможливлював його повне знесення. Під час огляду території також було виявлено невідомі підземні конструкції, що додає містичних рис історичному місцю та відкриває нові можливості для археологічних досліджень.

Поділ і Замкова гора: контекст відкриття

Замкова гора, також відома як Киселівка або Флорівська гора, є одним із найзначніших історичних ландшафтів Києва. Це підвищення заввишки 90–100 м над рівнем Дніпра розташоване над Подолом з крутими схилами і вже з давніх часів відігравало важливу роль у міському просторі.

Згідно з новим відкриттям, на цій горі виявлено ділянку муру Флорівського монастиря — частину, яка довгий час залишалася забутою.

Знахідки дослідників

Співробітники Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ» разом із ГО «Україна Інкогніта» виявили приблизно 30‑метровий фрагмент мурованої стіни на південному схилі Замкової гори.

Ця ділянка збереглася, ймовірно, саме через специфіку рельєфу, адже крутий схил у ХІХ–ХХ століттях ускладнював демонтаж, і фрагмент залишився непоміченим.

Архітектура стіни складається з:

• Висота — до 3 м
• Товщина — близько 60 см
• Матеріал — жовто-рожева цегла
• Конструкція — квадратні стовпи, монолітні прогони, уступчастий карниз

На цеглі були знайдені клейма «КП 1843», які свідчать про її зведення в середині ХІХ століття.

Крім муру, дослідники також виявили невідомі підземні склепіння — їхнє призначення поки що остаточно не встановлено. Можливі версії їх використання:

• Господарські льохи
• Монастирські гробівці
• Інженерні колектори для відведення води (талі або дощові води)

Вхід до цих склепінь розташований у важкодоступних місцях, що, на думку дослідників, може свідчити про їхнє технічне призначення (наприклад, як колектори), але остаточні висновки будуть зроблені після детального археологічного вивчення.

Історія Флорівського монастиря: від заснування до сучасності

Флорівський монастир — один із найстаріших жіночих монастирів Києва, перша письмова згадка про який датується серединою XVI століття.

У 1566 році польський король Сигізмунд II Август надав монастирю право на спадкове володіння, передавши його київському протопопу Якову Гулькевичу.

У ті часи обитель мала дерев’яну церкву на честь Святих Флора та Лавра — мучеників, на честь яких монастир отримав свою первісну назву.

Землеволодіння

Протягом XVI–XVII століть монастир активно накопичував земельні володіння. За дослідженнями істориків, Флорівський монастир мав значні наділи, які зростали у часи гетьманату та завдяки підтримці місцевих еліт.

У 1712 році Флорівський і Печерський Вознесенський монастирі були об’єднані, і багато земель Печерської обителі перейшли до Флорівської.

Архітектурне відродження

Після об’єднання монастирів почалося масштабне зведення кам’яних споруд. У 1722 році заклали перший камінь Вознесенського собору, який було завершено між 1722 і 1732 роками.

Собор був трибанний з трьома куполами — класичний приклад українського бароко.

Окрім головного храму, в монастирському комплексі були:

• Церква Казанської ікони Божої Матері в псевдоруському стилі
• Миколо-Тихвінська трапезна церква
• Цвинтарна церква Святої Трійці на верхівці Замкової гори
• Дзвіниця над Святою брамою — у XIX столітті перебудована архітектором Андрієм Меленським у класицистичному стилі.

Пожежа 1811 року та відновлення

У 1811 році на Подолі сталася масштабна пожежа, що знищила багато дерев’яних споруд, включно з будівлями монастиря.

Під час цього інциденту ченці та черниці намагалися вберегти майно, переношуючи його до кам’яного Вознесенського собору, проте через дим загинуло близько 40 черниць.

У 1812 році за наказом імператора Олександра I на відновлення монастиря було виділено 133 000 рублів, що свідчить про початок будівництва нових кам’яних корпусів.

Нові споруди та роль у XIX–XX століттях

Протягом XIX століття монастирський комплекс значно розростався: зводили нові житлові корпуси для черниць, господарські будівлі, лікарню та притулок.

У 1929 році монастир був закритий радянською владою, і частина споруд почала використовуватися в господарських цілях: церкви переобладнали на майстерні, а житлові корпуси — на виробничі приміщення.

Проте під час німецької окупації Києва (Друга світова війна) монастир відновив свою діяльність, і, можливе, частина храмів була збережена або повернена, незважаючи на подальший тиск радянської влади.

Сучасність

Сьогодні Флорівський жіночий монастир є діючою обителлю зі статусом культурної пам’ятки. Головний храм — Вознесенський собор — продовжує служити, а інші будівлі монастиря використовуються для духовного і культурного призначення.

Історичне значення муру на Замковій горі

Знайдений мур — не просто ще один археологічний об’єкт; це частина, що може значно розширити наші знання про межі монастиря XIX століття. У часи, коли монастир володів територією Киселівки (Замкової гори), ця гора слугувала не лише духовною зоною, але й меморіальним простором — тут розташовувався монастирський цвинтар.

Дослідники стверджують, що в радянський період цвинтар на Замковій горі був ліквідований (1935 рік), а в історичних документах вказується, що на горі було зруйновано цегляний мур, залишки якого зараз і виявили.

Клейма на цеглі «КП 1843» чітко вказують на період середини XIX століття, коли мур був споруджений замість дерев’яного огородження.

Ця частина стіни, зберігшись на крутих схилах, надає можливість дослідити архітектурні рішення і матеріали, що використовувалися в той час у монастирському будівництві.

Містика, легенди та цікаві факти

Знахідка муру на Замковій горі пробуджує не лише історичні, а й легендарні аспекти. Ось деякі з них:

• Легенда про підземелля. Місцеві оповідачі та любителі містики давно говорили про таємничі ходи під Замковою горою: за чутками, тут існували монастирські катакомби, гробівці ченців, старовинні льохи. Виявлення підземних склепінь надає цим розповідям реального змісту.
• Містичні образи гори. Замкова (Флорівська) гора завжди мала особливе місце в народних уявленнях. Дехто вірив, що це місце «зберігає таємниці», десь тут може перетинатися «земне і небесне». Церква на горі і старі монастирські споруди постають не лише як архітектурна домінанта, але й символ духовного зв’язку Подолу.
• Скарби черниць. Існує переказ, що монастирі свого часу ховали частину церковного майна або реліквій у підземеллях, захищаючи їх під час хаотичних часів війн. Хоч ці легенди важко довести, отримані склепіння можуть виявитися тією самою «схованкою».
• Цвинтар на горі. Історично Замкова гора мала монастирське кладовище, що підтверджують документи. Легенди стверджують, що на цьому кладовищі спочивали не лише ченці, але й визначні подільські родини. Частина могил могла бути підземною завдяки системі склепінь, що тепер виявили.
• Таємна радіостанція. За архівними даними, після ліквідації кладовища на Замковій горі під час Другої світової війни тут була розташована секретна радіостанція. Це додає ще один рівень таємничості — не лише релігійної, але й військово-стратегічної.

Чому це відкриття є важливим

• Історична реконструкція: завдяки муру дослідники можуть точніше відтворити межі монастиря XIX століття — це важливо для розуміння історії Подолу та урбаністичного розвитку Києва.
• Археологічний потенціал: підземні простори можуть містити артефакти, пов’язані з монастирським життям, такі як залишки келій, поховання, господарські приміщення.
• Культурна спадщина: збереження і поширення інформації про цей мур підвищує вагу Флорівського монастиря, роблячи його ще більш привабливим для паломників, туристів і істориків.
• Містичний аспект: містика й легенди, пов’язані з підземеллями, можуть стати частиною туристичних та культурних маршрутів, надаючи символічного сенсу Подолу.
• Консервація та захист: виявлення фрагменту дозволяє планувати заходи з його збереження — щоб мур не руйнувався через час, погодні умови або антропогенний вплив.

Плани дослідження та перспективи

Заповідник «Стародавній Київ» разом із «Україною Інкогніта» вже озвучив подальші кроки:

• Обміряти знайдений мур, провести геодезичні роботи і внести його на сучасні мапи.
• Провести археологічне дослідження підземних склепінь: зокрема, розкопки, картографування, вивчення можливих артефактів.
• Залучити реставраторів для консервації виявленого муру, щоб зберегти його для майбутніх поколінь.
• Розробити культурно-туристичний маршрут: поєднати історію муру, монастиря, легенди про підземелля, щоб зробити Замкову гору ще привабливішою для відвідувачів.
• Публікації та популяризація: результати досліджень можуть бути використані для наукових статей, гідів та освітніх проєктів.

Відкриття 30‑метрового фрагменту муру Флорівського монастиря на Замковій горі — це не лише археологічна сенсація, але й справжнє повернення до забутої сторінки київської історії. Ця стіна, висока і масивна, з клеймами «КП 1843», символізує не лише архітектурні рішення ХІХ століття, а й зв’язок між минулим і сучасністю, між духовністю і матеріальним світом.

Підземні склепіння, виявлені поблизу, відкривають нові горизонти: це можуть бути не просто льохи чи технічні споруди, а місця з глибоким історичним, релігійним і навіть містичним значенням.

Це відкриття дає можливість історикам, археологам, реставраторам та просто зацікавленим людям поглибити знання про те, яким був Поділ XIX століття, як жила монастирська громада та що дійшло до нас з тієї древньої обителі під крутим схилом Замкової гори.

І хоча багато запитань ще залишаються відкритими, само по собі відкриття — це вже перемога: не лише наукова, але й духовна та культурна.