Сюжет фільму, який класифікують як чорнокомедійний неовестерн, розгортається навколо конфлікту між шерифом та мером маленького містечка Еддінгтон, що розташоване в штаті Нью-Мексико, на тлі пандемії коронавірусу.
Головні ролі у стрічці виконали Хоакін Фенікс (“Гладіатор”, “Джокер”, “Усі страхи Бо”) та Педро Паскаль (“Гладіатор ІІ”, “Фантастична четвірка: Перші кроки”, серіали “Мандалорець”, “Останні з нас”).
Також у фільмі з’являються Емма Стоун (“Бідолашні створіння”, “Ла-Ла Ленд”, “Вітаємо у Зомбіленді”), Остін Батлер (“Елвіс”, “Дюна: Частина друга”, “Байкери”), Люк Граймс (“П’ятдесят відтінків сірого”, серіал “Єллоустон”), Дейдра О’Коннелл (“Місто янголів”, серіал “Шибайголова”), Майкл Ворд (серіал “Ватажок”), Кліфтон Коллінз мл. (“Одного разу в… Голлівуді”, серіал “Світ Дикого заходу”) та інші.
Новинку зняв американський режисер Арі Астер, відомий за фільмами “Реінкарнація”, “Сонцестояння” та “Усі страхи Бо”. Він обіцяє глядачам несподівані сюжетні повороти, божевільні смерті, чорний гумор та 10-хвилинну екшн-сцену, зняту одним кадром.
Світова прем’єра “Еддінгтона” відбулася в травні 2025 року під час Каннського кінофестивалю, де фільм брав участь у основному конкурсі, але не отримав нагород.
Наразі фільм має оцінку 7,1 з 10 на IMDb, тоді як на Rotten Tomatoes він отримав 68% схвалення від критиків і 64% від глядачів. На Metacritic кіноексперти оцінили його на 64 з 100 балів (що відповідає характеристиці “в цілому позитивні відгуки”), а широка аудиторія – на 6 з 10 балів (що відповідає характеристиці “змішані або середні відгуки”).
The New Yorker називає фільм “моторошно самодовільним COVID-сатиром” із сумнівним гумором та слабкою симпатією до персонажів. NYT стверджує, що фільм привертає увагу, але не має глибшого послання, а жарт тут — над глядачем.
RogerEbert.com оцінили його на двійку з п’яти зірок: вважають, що фільм не стільки про розбите американське суспільство, скільки служить провокацією — це його основна мета.
AP зазначає, що “Eddington” — це досвід, який залишає глядачів у стані “Що це було?” — фільм, що не дозволяє втекти, а навпаки, засмоктує у дзеркало нашої дикості. Описують фільм як реакцію на соціально-політичний розпад: пандемію, BLM, медійний хаос — картина віддзеркалює ці кризи в художньому ключі, ставлячи під сумнів нашу здатність зрозуміти їх.
Після прем’єри в Каннах рецензії були поляризованими. David Ehrlich (IndieWire) дав оцінку “A–”, високо оцінивши проникливу сатиру на цифрову реальність і потужну візію ідентичності.
Deadline’s Damon Wise похвалив безжальний аналіз COVID-епохи. У Financial Times вважають фільм хаотичним відлунням мемів “WTF is going on?!” без ясного послання.
Vanity Fair пише, що картину спочатку можна сприймати як фальшиву рівновагу між крайніми політичними таборами, проте з повторним переглядом видно, що Астер осуджує всі боки, створюючи гіперхаос — це “інтернет, що вторгся в маленьке містечко”.