Атака РФ на Київ 4 липня 2025 року підкреслила серйозну проблему, про яку в столиці відомо, але не вдалося її вирішити. Війна триває вже четвертий рік, і ворог завдав сотні ударів по житловим районам, кожен з яких став черговим гірким досвідом, але, на жаль, досвіду в київських мешканців вже безліч. Швидше за все, цей досвід вже мав навчити владу, як організувати швидку та ефективну допомогу тим, хто постраждав від атак. Проте, алгоритм для цього досі не створено, і після кожного нового удару доводиться знову вирішувати ті ж проблеми, опиняючись у хаосі.
“Можновладці” привласнюють результати волонтерської праці
Відомий волонтер Альона Крищук говорить про ситуацію. Її досвід роботи на локаціях ударів від 4 липня свідчить, що базові процеси не налаштовані, а прості питання не вирішуються. Як це часто трапляється в Україні, волонтери зайнялися вирішенням можливих проблем.
“Станом на 11 ранку інформація про постраждалі будинки досі не була зібрана в “високих кабінетах” столиці. Ми [волонтери] нещодавно обробили 7+ локацій, зокрема в Святошино в квітні, і всюди спостерігали хаос, неузгодженість, і брак чітких алгоритмів, які б допомогли мешканцям,” – підкреслює вона.
Крищук обурена, що “можновладці” забирають результати волонтерської діяльності. Вони доповідають, що “вікна закриті”, хоча це насправді зробили волонтери, благодійні фонди та самі мешканці, а не служби, які мали б цим займатися.
Вона додала, що бракує матеріалів, і щоб їх отримати, доводиться їздити до влади. Наприклад, одна з районних адміністрацій проінформувала жителів: “Ви новобудова, чому ви не можете купити собі ОСБІ?” (матеріал для закриття вибитих вікон – прим. ред). І матеріали привозять лише після розгорнутого обговорення під постом Тимура Ткаченка, голови КМВА, у соцмережах. У РДА знову ж таки кажуть: “Ми вам дали контейнер для сміття – дякуйте”.
“Гуманітарні штаби проголошують, що вони “соціальна служба” і “волонтери, розберіться самі”, але чому волонтери виявляють бабусю на 15 поверсі без води, і вона не може спуститися, оскільки ліфт не працює?” – запитує Крищук.
Алгоритму немає, а хто складе методичку – звісно, волонтери!
Волонтерка висловила незадоволення, що, незважаючи на роки війни та численні прильоти, місто з бюджетом 90 мільярдів гривень не має єдиного, координаційного алгоритму, як діяти після атак.
“У кожному районі діють свої правила. Хороші практики з інших районів не масштабуються, а про погані на “високих нарадах” не згадують. Я вже не кажу про координацію між волонтерами та благодійними фондами. Ми потрібні лише для результатів, які можна продемонструвати у звітах,” – акцентує вона.
Крім того, у Києві досі немає адекватного інформування про навчання голів ОСББ, які обслуговують близько 1500 житлових комплексів, та ЖБК, ще близько 1000 ЖК. Адже саме вони несуть основне навантаження по організації деяких процесів та навіть кримінальну відповідальність. Вся відповідальність міліє під заголовком: “Ви приватні організації – тому розбирайтеся самі”.
Часто після кожного прильоту з’ясовуються деталі, про які не знають навіть голови ОСББ та ЖБК, зауважує волонтерка. І перелік невідомих фактів досить великий.
Після червневих обстрілів активісти вирішили самостійно створити методичку на основі накопиченого досвіду, але поки не встигли. Судячи з отриманих коментарів, там можуть бути такі пункти – сформульовані, але з певною відмінністю:
- “Чи знали ви, що потрібно, щоб кожна квартира (і автомобіль!) окремо зверталася до поліції, щоб ті зафіксували виклик і прийшли на оцінку? Це значне навантаження на систему, але хто цьому приділяє увагу?”;
- “Чи знаєте ви, що комісія з оцінки збитків приходить через 3-4-5 днів, до цього часу ви не маєте права нічого робити для отримання компенсації? А мешканці іноді не здатні чекати: “Не важливо на ту компенсацію, лише прибрати, тут навіть спати неможливо”;
- “Чи ви знали, що випадки мародерства після атак – не рідкість? А поліції потрібно ставити додаткове завдання з організації охорони, надсилати списки, хто може увійти до під’їзду, і викликати Муніципальну Варту, якщо периметр більший?”;
- “Чи знаєте ви, що в багатьох питаннях РДА реагує: “це до КМДА, у них бюджети”, а в КМДА вам перенаправлять на РДА?”;
- “Чи були ви свідомі, що ДСНС може не приїхати, якщо “по телефону зрозуміло, що це не той масштаб?”
“Грьобаний совок в найгіршому сенсі” чи конфлікт між КМВА та КМДА
Крищук визнає, що ситуація, яка виникла, має свої причини та підводні камені. Однак із ефективністю реагування на наслідки потрібно щось змінювати – адже інтенсивність атак РФ на Київ лише зростає.
“Я усвідомлюю, що є закон про столицю “і все не так просто”, я знаю про політичні конфлікти між КМВА та КМДА, що РДА не мають власних бюджетів. Але, шановні, нас чекають важкі ночі. Волонтери ніколи не здатні замінити місто у забезпеченні своїх мешканців. Час дорослішати,” – завершила вона.
Крик душі Крищук викликав великого резонансу. Її повідомлення знайшло широкий відгук у мережах; у коментарях кияни тегають КМВА та КМДА, чиновників, депутатів Київради, ЗМІ, окремих журналістів, лідерів думок. Деякі депутати Київради особисто відреагували на коментарі, наприклад, Ксенія Семенова написала, що “не дуже згідна” з волонтеркою.
“Перша доба після прильоту – це вже нормально організований механізм. Спокійно, по черзі, зв’язуються з усіма, віддають все що потрібно. Я б уже не наводила хаос. Проблеми починаються з моменту алгоритму відновлення житла,” – вважає вона.
На це депутатці відповіли, що ситуація сильно залежить від району. Досить багато коментаторів вважають, що району не винні, а “системна помилка” в Києві – наслідок конфлікту між центральною та місцевою владою, яка є основою усіх проблем.
Є кияни, які просто зазначають, що неспроможність організувати нормальну допомогу – це “грьобаний совок в найгіршому сенсі”. Дехто звертає увагу, що можуть бути гарні варіанти допомоги, але бувають і погані.
“Я поширюю пост, але коли стався приліт будинку подруги, то все ж відчуття, що місто допомагає, хоча 70% роботи здійснили волонтери та просто люди, які відгукнулися на соцмережевий заклик про допомогу. Але я знаю інший випадок, коли все відбувалося як у пості,” – розповіла киянка Леся Михаленко.
Крищук подякувала всім небайдужим, хто відреагував на цю проблему. Незабаром вона написала, що завдяки репостам 4 липня мала зустріч з представником КМВА, де трохи “додала картинок” для кращого розуміння ситуації “на місцях”.
“Треба пройти десять кіл пекла”
Волонтерку підтримала Катерина Рапута, діюча голова одного з київських ОСББ, де нещодавно стався приліт. Вона зазначила, що “підписується під кожним словом” Крищук і вказала на актуальну проблему – “будинки почали ділити, якщо у вас ОСББ – то справляйтеся самі”.
“В кожному районі свої правила. Відсутній єдиний алгоритм. За стільки років немає жодної методички чи чогось подібного: “Вам прилетіло? Ми з вами і поруч. Ось крок 1, ось крок 2…”. Всі намагаються розібратися на місці,” – підтверджує вона.
Рапута вважає, що терміново потрібна координація на місці прильоту. Слід об’єднати волонтерів, благодійні організації, керівників будинків і управляючих компаній. Але наразі координація не на рівні.
“Щоб поставити смітник, дістати ОСБ плити/плівки, організувати туалети – потрібно пройти десять кіл пекла. А це лише початок. Довідки, слідчі, прибирати чи ні те кляте скло, зведення черг на експертизу (дві групи експертів на Київ, Карл!) А ще й будинки тепер ділять, якщо у вас ОСББ – то розбирайтеся,” – зізналася голова ОСББ.
Волонтери працюють, влада звітує, що все гаразд: таке в Києві вже було
Ситуація, яку нещодавно висвітлила Крищук, не є новою для Києва. Владі столиці вже не раз дорікали за погану організацію допомоги людям, чиє житло постраждало від атак. Часто волонтери “вивозять” більшу частину роботи на собі, у той час як офіційні структури або запізнюються з реакцією, або просто “поступаються” своїми обов’язками ініціативним громадянам. Тому в багатьох киян виникає відчуття, що їхні проблеми вирішують волонтери, а не влада.
Наприклад, після обстрілу в Святошинському районі 24 квітня киян розлютив глава КМВА Тимур Ткаченко. Через чотири доби він повідомив, що “наслідки ліквідовано”, хоча місцеві стверджували, що все було зовсім не так. Мешканці зазначали, що представники місцевої влади приїжджали лише два рази – і то лише для фотографій.
“Будматеріали та елементи захисту привозять волонтери на зібрані кошти. Годують ресторани та волонтери. Сусіди разом розносять їжу тим, хто не може прийти на точку видачі. Жодної допомоги від міської адміністрації,” – писала репортерка Forbes Ukraine Любов Петрушко.
Вона також додала, що саме волонтери, а не влада, організували перепис літніх людей без родичів, щоб забезпечити їхню допомогу. А прибрати сміття та закрити вікна фанерою волонтери та місцеві жителі.
Атака на Київ 4 липня: пожежі, руйнування та поранені
Інформатор повідомляв, що внаслідок масованої атаки шахедами та ракетами, яка тривала жодного разу 8 годин, у Києві сталися численні пожежі. У шести районах столиці зафіксовані падіння уламків на різних локаціях.
Як зазначав Інформатор, загалом у столиці постраждали 26 осіб, серед яких одна дитина. На жаль, одна людина загинула. Психологи ДСНС надали допомогу 39 людям.
Падіння уламків БпЛА зафіксовано у Голосіївському, Дарницькому, Дніпровському, Святошинському та Солом’янському районах. Станом на ранок 5 липня на місцях аварійно-рятувальні роботи продовжувалися.