Зміст:
Що відповів мер: старі норми і службові приміщення
«Державні будівельні норми, що діяли під час проєктування та введення в експлуатацію існуючих споруд метрополітену, не передбачали облаштування громадських вбиралень на станціях», — йдеться у відповіді Кличка на петицію.
У міській адміністрації наголошують: наявні санвузли класифікують як службові приміщення, і допуск сторонніх осіб до них обмежений з міркувань безпеки. Прохід до цих приміщень пролягає в зонах, що прилягають до колій, де частина інфраструктури перебуває під напругою.
У разі повітряної тривоги ситуація змінюється: на станціях, які використовують як укриття, забезпечують вільний доступ до службових санвузлів. Мер також пообіцяв облаштувати туалети на нових станціях «Мостицька» та «Проспект Правди» (колишня «Варшавська») на лінії до Виноградаря. Крім того, під час капітальних ремонтів існуючих станцій санвузли передбачатимуть з урахуванням їхніх індивідуальних конструктивних особливостей.
Термін реалізації питання також підкреслюють як важливий фактор: запуск метро на Виноградар очікують не раніше 2027 року, про що повідомляв керівник КП «Київський метрополітен» Віктор Вігівський у грудні 2025 року.
Критика активістів: а як щодо альтернатив?
«Аргументація зводиться лише до того, що на існуючих станціях вони не були передбачені нормами на час їх будівництва. Про можливість реконструкції або встановлення модульних туалетів мер не згадує», — зазначила ГО «Пасажири Києва» у своєму Telegram-каналі.
Активісти вказують на внутрішню суперечність у такому підході: те, що старі норми не передбачали туалетів під час будівництва, не робить неможливим їх облаштування сьогодні. Модульні рішення, які широко застосовують у європейських містах, дозволяють встановити санвузли без масштабної реконструкції платформ чи ескалаторних вузлів. Натомість у відповіді мера переважно говориться про майбутні проєкти й обіцянки, але не наводиться пояснень, чому альтернативні варіанти непридатні для існуючих станцій.
Історія питання: чотири петиції без результату
Це не перша спроба киян вирішити проблему доступності туалетів у метро. За останні три роки мешканці подавали чотири петиції — дві у 2022 році та ще дві у серпні й грудні 2025-го. Жодна з них не призвела до практичних змін. Попередню петицію у вересні 2025 року мер також відхилив, посилаючись на ті самі аргументи про будівельні норми та службові приміщення.
Автори звернень підкреслювали, що справа стосується гідності: понад 1,2 мільйона пасажирів щодня користуються метрополітеном, але часто позбавлені базових санітарних умов. У петиціях пропонували різні варіанти вирішення — від повністю безкоштовних вбиралень до символічної плати 5–10 гривень за відвідування.
22 грудня 2025 року одна з петицій набрала необхідну кількість голосів, і тиждень тому міський голова надав офіційну відповідь.
Європейський стандарт: як у них?
У багатьох європейських країнах на станціях метро санітарні вузли є звичайною практикою. У Польщі, Німеччині, Чехії та Франції туалети на станціях доступні для пасажирів, часто безкоштовно або за невелику плату. Такі об’єкти проектують з урахуванням потреб людей з обмеженою мобільністю та сучасних гігієнічних стандартів.
Досвід європейських міст свідчить: архітектурні особливості старих станцій не є нездоланною перешкодою. Багато міст інтегрували туалети в інфраструктуру станцій, побудованих десятиліття тому, застосувавши модульні системи або локальні реконструкції.
Чому це важливо знати
Доступ до санітарних приміщень у метрополітені — це питання поєднання технічних обмежень радянського періоду та сучасних вимог комфорту для понад мільйона пасажирів щодня. Активісти наголошують: наявність старих будівельних норм не означає, що зміни неможливі сьогодні, особливо за наявності модульних і інших альтернативних рішень. Для мешканців міста це не лише зручність, а базова потреба, яку багато європейських столиць уже зробили стандартом обслуговування громадського транспорту.
Створено за матеріалами: kyiv.news