Кияни, які вже вдруге вийшли на акцію протесту біля театру Івана Франка, знову висловили своє незадоволення рішенням Верховної Ради про розпуск НАБУ та САП, підкреслюючи свою позицію проти участі Віталія Кличка у цих акціях. Для цього вони виготовили відповідні плакати, а активне обговорення політичних перспектив мера Києва продовжилося у соціальних мережах. Загалом, ситуація викликає враження дежавю з 2013 року, коли на “ранньому” протестному Майдані у Києві також вимагали відсутності консервативних опозиційних політиків.
На другий день протестів, які тривають у Києві, кияни принесли плакати з написами “Кличко, більше не приходь!” та “Віталік, якщо ти знову тут – йди на…”. Напередодні Інформатор проаналізував можливі перспективи міського голови Києва у випадку, якщо він вирішить скористатися протестами як “трампліном” до подальшої кар’єри. Відзначено, що деякі елементи протесту у 2025 році нагадують події осені-взимку 2013 року.
Вимога усунення консервативних політиків від народного протесту була присутня ще на початку Революції Гідності (коли вона ще називалася Євромайдан). Це добре пам’ятають кияни, які брали участь у буремних подіях 2013-2014 років, про що нині згадують у соціальних мережах.
“Нещасний у нас мер. Його і на Майдані в 2013 на*уй посилали та вогнегасником тушили, і зараз нічого не змінилося. Віталька намагається симулювати, що йому не байдуже, але всім відомо, що Кличко Київ не любив і не буде любити. Його мерство — це ситуативне рішення, що затяглося”, – зазначив киянин Микола Марусик в дописі.
У “протестних” соціальних мережах Кличкові закидають бажання використовувати протест у власних політичних цілях. Також висловлюється думка, що позиція “ворог мого ворога – мій друг” є провальною для міського голови Києва, що свідчить про те, що ситуативний союз між громадянським суспільством та опозиційним політиком цього разу не відбудеться. Однак, у 2013 році гасла про “Майдан без політиків” мали коротке життя (тоді альтернативний Майдан під проводом “консервативних” політиків навіть пересунули на Європейську площу).
Є й голоси на підтримку Кличка, які вказують на те, що частина “протестної” спільноти готова розглянути співіснування з конкретними акціями. Так, киянка Олена Герасименко зазначила, що київський міський голова не має стосунку до ліквідації антикорупційної вертикалі (при цьому тактовно замовчуючи, що сам Кличко та його найближче оточення були “на гачку” у детективів НАБУ).
“Чим Кличко не вгодив? Чи він голосував за фактичне знищення антикорупційних інституцій? Якби не Кличко, Київ зараз був би під російською та зеленою окупацією”, – міркує у дописі на Facebook пані Герасименко.
Для Кличка візит на мітинг біля театру Івана Франка був, скоріше, спробою “застовпити” для себе місце для ймовірної подальшої участі в протестах. Чи продовжувати залучення Кличка до протестів, вирішуватимуть політтехнологи, зважуючи “за” та “проти”. Після того, як протестуючі чітко висловилися проти залучення Кличка як “консервативного” політика і ситуативного союзника, ставлення до нього стало менш позитивним.
Дежавю посилюється
Тим часом, протести проти розпуску антикорупційних органів у Києві набувають все більше зовнішніх ознак раннього Євромайдану 2013 року. Декілька бізнесів у столиці, що знаходяться неподалік театру ім. Івана Франка, стали на підтримку протестуючих. Наприклад, шоурум ювелірних виробів Guzema, розташований на вул. Ольгинській, надав для мітингарів паки з водою, підписавши: “Вода для всіх, хто сьогодні поруч”.
Ще один локальний бізнес, “Міністерство піци”, що на вул. Заньковецької, безкоштовно пригощав мітингувальників кавою. Подібні жести підтримки були і в інших містах; наприклад, у Луцьку Misto.cafe принесло каву активістам. Важливо зазначити, що наразі йдеться лише про зовнішню схожість між протестами 2025 року та тими, які почалися восени 2013 року: тоді підприємці, скаржачись на “придушення” з боку уряду Миколи Азарова, охоче підтримували проєвропейські виступи молоді у Києві.
Легітимізація протесту і його основні цілі
Нагадаємо, що перед тим, 22 липня 2025 року, люди зібралися на протест проти знищення антикорупційних органів у центрі Києва, біля Театру Івана Франка. Як повідомляють учасники, на 20:00 22 липня в акції брало участь близько 2 тисяч людей. Хоча реальна цифра може бути нижчою, це все ж перший масштабний мітинг у столиці з початку війни з РФ.
22 липня ВР ухвалила законопроєкт №12414. Тепер керівник САП стає номінальною фігурою, а НАБУ втрачає свою незалежність і стає підрозділом Генпрокуратури. У НАБУ та САП підкреслювали, що антикорупційна інфраструктура України, що була вибудувана з 2015 року у співпраці з міжнародними партнерами, буде зруйнована.