Зміст:
Чому будівництво костелу затяглося на чверть століття?
Початок зведення храму супроводжувався низкою серйозних труднощів: обвали ґрунту і хронічний брак фінансування неодноразово зупиняли роботи. До проблем додалося і політичне піднесення — після польського повстання священники були змушені покинути місто, через що недобудована споруда тривалий час стояла пустою. Лише в 1835 році поміщик Антоній Савицький виділив необхідні кошти, що дало змогу завершити будівництво.
Для зведення використовували добре відому світло-жовту київську цеглу з заводу родини Ейсманів. Тими ж матеріалами складалися університетські корпуси, гімназії та Кадетський корпус, тому храм природно вписався в середовище архітектури міста того часу. У середині XIX століття, коли забудова Хрещатика була переважно малоповерховою, костел становив собою архітектурну домінанту центральної частини Києва.
Який зв’язок між костелом і Тарасом Шевченком та Казимиром Малевичем?
Влітку 1846 року Тарас Шевченко створив акварель з видом храму — тоді він жив неподалік і працював у складі Археографічної комісії. Цей малюнок є одним із небагатьох прижиттєвих зображень костелу і цінним джерелом для уявлення про його вигляд у середині XIX століття.
Ще одне відоме ім’я, пов’язане з цим місцем, — художник-авангардист Казимир Малевич. 1 березня 1879 року його охрестили саме в цьому костелі, і цей факт засвідчений у метричній книзі Київського деканату, що зберігається в Центральному державному історичному архіві. Тож стіни храму пам’ятають і великого поета, і майбутнього автора «Чорного квадрата».
Що відбувалося з храмом у радянські часи?
У радянський період костел пережив складні випробування. 1937 року було заарештовано останнього настоятеля Сигізмунда Кваснєвського та кількох парафіян, яких пізніше розстріляли. Будівля неодноразово змінювала призначення: тут розміщували гуртожиток, сховище, а згодом — музей атеїзму. У 1952–1982 роках у приміщенні працював планетарій — приклад того, як сакральний простір зазнавав радянського перетлумачення.
Після повернення храму релігійній громаді він поступово відновив свою духовну функцію. Під час візиту до України 25 червня 2001 року костел відвідав Папа Іван Павло II; на згадку про візит він передав храму золоті чашу та дискос — реліквії, які зберігаються тут і понині.
Яке місце займає костел у сучасному Києві?
Нині Костел Святого Олександра є кафедральним собором римо-католицької громади Києва. Він продовжує виконувати роль важливого духовного та освітнього центру, а його назва залишила відбиток у міській топоніміці — саме від костелу походить назва вулиці Костьольна. Збереження сакральної архітектури міста є одним із пріоритетів культурної політики, особливо в умовах воєнного часу, коли культурна спадщина перебуває під підвищеною загрозою. Храм є пам’яткою архітектури й охороняється державою.
Чому це важливо знати
Костел Святого Олександра — не лише релігійна споруда, а живий пласт київської історії, пов’язаний із іменами Шевченка й Малевича, польськими повстаннями та радянськими репресіями. Знання про такі місця допомагає глибше усвідомити міську ідентичність і зрозуміти, що навіть знайома вулиця Костьольна зберігає в собі шари культурної пам’яті, які варто берегти.
Раніше ми писали
На тій самій Костьольній збереглась садиба та особняк Штейнгеля — ще один прихований шар київської архітектурної спадщини. Також існує конкурс «Портрет Малевича», який щороку нагадує про київські корені художника.
Створено за матеріалами: kyiv.news