У пʼятницю, 7 листопада, у Києві прощалися з 28-річним українським фотографом і морським піхотинцем 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського — Костянтином «Крапкою» Гузенком.
Костянтин був документальним і художнім фотографом із Києва, медіапродюсером, учасником команди Ukraїner. Після початку великої війни він фіксував її наслідки та боротьбу українців із окупацією, а згодом, у лютому 2024 року, долучився до війська, ставши пресофіцером 35-ї бригади.
На жаль, Гузенко загинув минулого тижня, 1 листопада, під час ворожої атаки на сході України.
Близько 11 ранку кияни один за одним почали сходитися до Михайлівського Золотоверхого собору на панахиду. У руках — квіти, переплетені чорною стрічкою.
Опісля Герою «Крапці» віддали честь у центрі столиці. Люди пройшли ходою від собору до Майдану Незалежності, де завершили церемонію.
Друг полеглого морпіха й фотографа Костянтина Гузенка, Тарас, розповів, що мав честь зняти про нього фільм для Асоціації професійних фотографів. Після прем’єри Костя подякував йому голосовим повідомленням і зізнався, що не очікував такого результату.
«Для мене було важливо розповісти його історію, — каже Тарас. — У Кості дивовижно поєднувалися світло, любов до життя і мужність воїна. Дуже боляче, коли у своєму віці ховаєш таких молодих людей. Але факт смерті — менший, аніж життя, яке прожив Костя. Я радий бачити тут стільки світлих, молодих людей, яких він об’єднав. У пам’яті кожного з нас він досі живий».
Колега Костянтина з команди Ukraїner згадав, яким теплим і світлим він був у житті — навіть у найекстремальніших умовах.
«Ми познайомилися під час експедиції Ukraїner, коли знімали сюжет про вертеп. У мене Костя завжди асоціювався з теплом. Коли ми поверталися у мороз мінус двадцять на Запоріжжі, у нього якимось дивом завжди знаходилася необмежена кількість грілок. Навіть у найсуворіших умовах він випромінював спокій і доброту… Мені буде дуже не вистачати погляду Кості на світ і того, як він передавав його через фотографію. Друже, честь і привілей було знати тебе. Дякую за захист усіх нас і за вільну Україну», — поділився хлопець.
Один із морпіхів 35-ї бригади, побратим «Крапки», під час прощання згадав, як той свідомо обрав шлях захисника, залишивши мирне життя заради фронту.
«Сьогодні Майдан прощається з найкращим сином України. Коли багато хто ховався, Костя вирішив стати до війська — не заради слави, а щоб бути там, де найважче. Він був на передовій, фіксував боротьбу України за свободу й залишав у вічності ці миті. Потім сам став до бою, щоб нищити ворога і захищати своїх.
Війна обирає долі: хтось у полоні, хтось поранений, хтось — на щиті. Подивіться на ці прапори на Майдані — це цвіт нації! Вони загинули, щоб ми жили! Тож живіть гідно, аби жодна родина не сказала, що їхня втрата була марною. Слава Україні!» — промовив військовий.
Опісля прощання в центрі столиці, молодого морпіха Костянтина Гузенка поховали на Байковому кладовищі.
Героям — безсмертна слава! Ворогам — помста та вічне забуття!
***
Даша ГРИШИНА, фото Олексія САМСОНОВА