Київрада присвоїла вулиці Суворова ім’я підпільниці ОУН Людмили Фої

Чому вулицю Суворова перейменували

Перейменування міських вулиць у Києві — частина масштабної політики дерусифікації, яку столиця почала після 2014 року і що набрала нового імпульсу після повномасштабного вторгнення. У грудні 2025 року Київрада ухвалила рішення про зміну назв одразу десяти об’єктів міської топоніміки, пов’язаних із Росією та радянською спадщиною. Серед цих рішень — перейменування вулиці Суворова в Дарницькому районі: раніше вона носила ім’я російського полководця XVIII століття, тепер отримала назву на честь української підпільниці.

Ще у червні 2022 року експертна група пропонувала присвоїти цій вулиці ім’я українського археолога Ярослава Пастернака. Така пропозиція не здобула достатньої суспільної підтримки, і питання залишалося відкритим понад три роки. Врешті-решт обрали назву на честь Людмили Фої — і ця назва виявилася особливо символічною: вона вшановує жінку, яка діяла проти радянських структур, символи яких ще донедавна були присутні в міському просторі.

Студентка, що стала зв’язковою ОУН

Людмила Фоя народилася 3 вересня 1923 року в селі Топори на Житомирщині. Її молоді роки випали на буремний час Другої світової війни: навчаючись у Київському медичному інституті, вона долучилася до студентського підпілля ОУН. Виконуючи обов’язки зв’язкової, Людмила організовувала збір медикаментів для повстанців та займалася пропагандистською роботою у референтурі. У сучасних термінах її можна було б назвати «волонтеркою на фронті», але тоді фронт пролягав через окупований центр міста.

У січні 1944 року Людмилу Фою заарештував НКВД. Після тривалих допитів радянські спецслужби вирішили використати її в операціях: їй дали агентурний псевдонім «Апрельская» і доручили налагодити зв’язок між буцімто підпільною мережею в Києві та справжніми підрозділами ОУН на Волині.

Як підпільниця перевернула радянську операцію зсередини

У травні 1945 року, опинившись у відділі УПА, Фоя зізналася у своєму вербуванні. Довіра керівника Служби безпеки ОУН на Волині Миколи Козака врятувала їй життя — відтоді вона діяла як подвійний агент, використовуючи отриману позицію для підриву радянських структур зсередини.

Після цього Людмила повністю занурилася в підпільну роботу. Під псевдонімом «Перелесник» вона редагувала журнал «Молодий революціонер», створювала новели про визвольну боротьбу і залишила літературну спадщину під ім’ям Марко Перелесник. Її твори з’являлися в умовах підпілля, коли кожен примірник міг коштувати авторові свободи або життя. Саме через це ім’я Марко Перелесник довгий час залишалося маловідомим широкому загалу, і лише після 1991 року дослідники поступово відновлювали біографію авторки.

Загибель у Рівненському лісі у 1950 році

19 липня 1950 року під час бою в Неверківському лісі на Рівненщині Людмила Фоя загинула. За офіційною версією — від кулі чекістів; за спогадами очевидців — вона підірвала себе гранатою, аби не потрапити живою в полон. На момент загибелі їй було 26 років.

Її життєвий шлях — більше, ніж особиста трагедія: це документ епохи, що показує перетворення студентки-медика на розвідницю, яка пройшла через вербування спецслужб і зуміла використати цю пастку проти ворога. Історики вважають Людмилу Фою однією з тих постатей визвольного руху України, чиє життя має риси гостросюжетного роману.

Чому варто про це пам’ятати

Перейменування вулиць — не лише адміністративна процедура. Для мешканців Бортничів та всього Дарницького району це нагадування, що українська визвольна боротьба мала конкретні обличчя, серед яких — молоді жінки, готові ризикувати життям. Відновлення таких імен у міському просторі допомагає з’єднати сучасних захисників із тими, хто боровся за Україну десятиліттями раніше. Мешканці вулиці не зобов’язані змінювати документи у зв’язку з перейменуванням.

Раніше повідомляли

У грудні 2025 року в межах дерусифікації столична влада одночасно перейменувала 10 міських об’єктів: зокрема проспект Маршала Рокоссовського отримав ім’я Дмитра Павличка, а частина Лаврської була названa на честь гетьмана Мазепи. Вулиця Людмили Фої — одне з таких перейменувань, яке повертає голос людям, яких радянська система намагалася витіснити з історичної пам’яті.