«Splitsville» (2025) – це вражаюча, провокативна комедія від режисера Майкла Анджело Ковіно, котра досліджує теми сучасних стосунків, відкритих шлюбів та чоловічих комплексів. Західні критики оцінили фільм як сміливу, дотепну та візуально бездоганну роботу.
Коли Ешлі просить про розлучення, зніяковілий Кері звертається за підтримкою до своїх друзів Джулі та Пола. Він вражений дізнавшись, що секрет їхнього щастя полягає у відкритому шлюбі. І зрештою, Кері сам переступає межу, занурюючи свої стосунки в повний хаос.
У фільмі головні ролі виконують Кайл Марвін («Сходження», серіал «Стартап, що зазнав краху»), Адріа Архона («Морбіус», «Кліпни двічі», «Найманий вбивця», серіали «Андор», «Справжній детектив»), Дакота Джонсон («50 відтінків сірого», «Мадам Павутина», «Матеріалісти») та Майкл Анджело Ковіно («Сходження»). Останній також став режисером цього фільму, що є його другою роботою після «Сходження».
На даний момент, фільм має оцінку 7 з 10 на IMDb, тоді як на Rotten Tomatoes отримав 88% схвалення від критиків із відзнакою «Сертифікована свіжість» та 84% від глядачів. На Metacritic кіноексперти оцінили його на рівні 74 зі 100, а широке коло глядачів – на 6,1 з 10, що в обох випадках характеризується як «в цілому позитивні відгуки».
«Splitsville» — це незвичайна комедія, яка гармонійно поєднує елементи сатири, драми і фарсу. Вона не боїться зображати героїв в негативному світлі, але водночас не позбавлена емоційної глибини. Фільм отримав загалом позитивні оцінки, однак деякі критики вважають сюжет занадто хаотичним. Це стрічка для тих, хто прагне чогось нового поза межами звичайних романтичних комедій.
охарактеризував фільм як «не романтичну комедію», котра нагадує стрічки 1970-х років, дозволяючи персонажам бути «похітливими, проблемними та, в цілому, ідіотами». Він відзначає операторську роботу Адама Ньюпорта-Берри та акторську хімію між Ковіно і Кайлом Марвіном.
Third Coast Review: «Фільм не осуджує відкритих шлюбів, а досліджує їхні плюси та мінуси без моралізаторства».
Killer Movie Reviews: «Фільм викликає не лише посмішки, а й емоційні потрясіння, характерні радше для хорорів».
The Atlantic: «У світі додатків для знайомств фільм підкреслює, що певні обмеження можуть приносити користь».
Toronto Star: «Фільм дещо розкиданий, але дотепний. Гра Дакоти Джонсон додає елегантності».
The Playlist: «Фільм йде на межі, але кожна сцена приносить щось нове. Жарти базуються на характерах, а не на ситуаціях».
Variety: «Динаміка між героями з часом втрачає енергію, і глядачі можуть втратити інтерес».
Screen Daily: «Візуально приваблива інді-комедія, але провокаційні теми врешті-решт втрачають свою гостроту».