Металева церква на Галицькій площі — рідкісна архітектурна пам’ятка Києва, знищена 1934 року

Експериментальний проєкт із Петербурга

У 1867 році інженер Р. Ніккельс спроектував експериментальну церкву з чавунних та залізних вузлів — ідея полягала в тому, щоби використовувати таку технологію при спорудженні храмів по всій імперії. У 1868 році виготовлені в Петербурзі частини відправили до Києва, де під керівництвом архітектора М. Юргенса їх зібрали на місці. Освячення храму на честь Іоанна Златоуста відбулося 16 серпня 1871 року.

Спочатку в храмі перебував іконостас зі старого Іоанно-Златоустівського собору, згодом у майстерні Шатрова виготовили новий іконостас. Проте сама конструкція виявилася проблематичною: через відсутність належної вентиляції в середині постійно накопичувалася волога, і металеві елементи дуже швидко піддавалися корозії.

Капітальний ремонт за рахунок родини Терещенків

У 1909 році за сприяння меценатів із родини Терещенків у церкві провели ґрунтовний ремонт, а також позолотили бані, що надало їй більш ошатного вигляду.

Архітектура: псевдоросійський стиль із п’ятьма банями

Споруда виконана в псевдоросійському стилі. План будівлі мав форму квадрата, а в центрі та на кутах розміщувалися п’ять цибулиноподібних бань. Барабани стояли на пірамідально розташованих кокошниках, а фасадні стіни завершувалися великими напівциркульними закомарами, що підкреслювало тематичність російського відродження в архітектурі.

Перед головним входом височіла триярусна дзвіниця квадратного плану з наметовим завершенням. Вхідні двері прикрашали ґанки з кілеподібними дашками, що спиралися на масивні колони — деталь, притаманна московському зодчеству XVII століття.

Знесення 1934 року: трамвайні колії як офіційний привід

Церкву було зруйновано в 1934 році — так само, як і храм Марії Магдалини на Шулявці, що зазнав знесення наступного року. Офіційно приводом називали реконструкцію трамвайних колій на Галицькій площі. Сьогодні на місці, де стояла «Залізна» церква, облаштовано зелені насадження поблизу київського цирку. Водночас питання збереження історичних споруд залишається нагальним:, зокрема, побоювання щодо можливого знесення садиби 1878 року на вулиці Грушевського все ще існують.

Раніше повідомляли

Під час війни на Подолі продовжують руйнувати об’єкти культурної спадщини попри оголошений мораторій та наявні судові процеси. Також фіксувалися пошкодження Києво‑Печерської лаври — вперше з часів Другої світової війни.