Зміст:
Що відкрила дослідниця
Роботу Борисова розпочала несподівано — після знайомства з будівлею «Тарілка» Флоріана Юр’єва. Пізніше її зацікавив Інститут кібернетики з мозаїкою «Тріумф кібернетиків», виконаною зі смальти, скла та кераміки.
Особливим для неї виявився витвір «Ковалі сучасності» Галини Зубченко та Григорія Пришедька на будівлі Інституту ядерних досліджень. У центрі композиції — атомне ядро з орбіталями, енергія якого ніби виривається назовні; дві постаті ковалів-науковців керують процесом поділу ядра.
Дослідниця виявила шість мозаїк на Берестейському проспекті, створених у 1967–1979 роках Валерієм Ламахом, Ернестом Котковим, Іваном Литовченком та Володимиром Прядкою. За інформацією Департаменту охорони культурної спадщини, у грудні 2023 року цей ансамбль мозаїк отримав статус виявлених об’єктів культурної спадщини.
Мистецтво всупереч ідеології
За спостереженнями Борисової, київські мозаїки виконувалися за державними замовленнями, проте митці часто знаходили можливість додати в роботі українські мотиви. Яскравий приклад — Палац дітей та юнацтва, де Ада Рибачук і Володимир Мельниченко використали жовто-блакитну гаму.
Іноді художники вдавалися до хитрощів, аби переконати приймальну комісію: замовляли оператора-друга, який імітував зйомку фільму, після чого комісія вважала, що роботу вже погоджено «нагорі», і затвердила її без заперечень.
Знаковою для дослідниці є також мозаїка Григорія Довженка «Кий, Щек, Хорив та сестра їхня Либідь» на фасаді Лялькового театру — виконана візантійськими прийомами з опорою на традиції Київської Русі.
Проблеми збереження
Мозаїчні панно часто страждають під час ремонтів або утеплення фасадів. Показовим випадком є дитячий садок №809 на вулиці Анни Ахматової, де керамічні панно за мотивами Марії Примаченко збереглися лише частково.
Позитивний приклад — магазин «Фора» на вулиці Гродненській: під час оновлення приміщення мозаїку відкрили, відчистили і зберегли.
Згідно з даними Департаменту охорони культурної спадщини, станом на грудень 2025 року в Києві налічується 3 790 об’єктів культурної спадщини, з яких 2 512 внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Що потрібно для системного збереження
Борисова підкреслює необхідність інвентаризації — створення єдиного реєстру з фотофіксацією та оцінкою стану кожного об’єкта. Важливий також юридичний механізм — заборона демонтажу без належних погоджень.
Потребується фахова консервація силами спеціалістів, фінансування через міські програми та гранти. Не менш важливо інтегрувати мозаїки в міський простір через спеціальні маршрути й карти, щоб вони стали частиною культурних маршрутів столиці.
Дослідниця зазначає позитивні зміни: якщо раніше мозаїки масово ховали під «євроремонтом», то зараз дедалі частіше визнають їхню художню та історичну цінність. Прикладом є ремонт на Центральному автовокзалі, де мозаїку зберегли й органічно поєднали з новим інтер’єром.
Плани на майбутнє
Борисова планує видати книгу англійською мовою та розширити дослідження на Київську область, де також збереглося чимало об’єктів монументального мистецтва.
Найважливіша зміна вже відбулася — мозаїка в Києві перестала бути «невидимою». Нині її поява чи знищення викликають суспільний резонанс.
Чому це важливо знати
Мозаїки Києва 1960–1980-х років — унікальна частина культурної спадщини, яка поєднує високий рівень художньої майстерності з візуальною історією міста. Ці твори творилися в умовах ідеологічного тиску, проте митці часто знаходили шляхи для внесення українських образів та символіки. Без системного підходу до охорони багато мозаїк ризикують зникнути в процесі ремонтів. Книга Борисової документує цю спадщину та наголошує на нагальній потребі її збереження.
Створено за матеріалами: kyiv.news