Про це розповів люксембурзький документаліст Філіп Шоквайлер, який досліджує пропаганду у Європі.
«На мою думку, з законодавчої точки зору нам потрібно діяти набагато суворіше, оскільки частина цих тез занадто далека від свободи слова. Нам терміново потрібні нові закони та жорсткіші санкції проти Росії, які стосуватимуться не тільки фінансів і нафти. В Європі вже існують закони проти мови ворожнечі, і вони доволі ефективні. Наприклад, я не можу десь стверджувати, що Голокосту не було, бо за такі слова мене притягнуть до відповідальності. Так само потрібно діяти у випадках, які стосуються приниження або заперечення історії інших народів — це те, що постійно транслює Росія про Україну», – зауважив він.
На думку дослідника, російська пропаганда успішно досягає своїх цілей, розповсюджуючи відверту брехню та сіючи сумніви.
«Це те, що я завжди пояснюю людям, коли говорю про неї. Найбільш руйнівним є те, що їй вдається посіяти сумніви. І це маленьке зерно сумніву має величезну руйнівну силу — це вибухова енергія. Бо коли ти починаєш сумніватися, ця думка залишається і впливає на твої рішення», – наголосив він.
Дослідник також наводить приклади наративу про «нацистський режим», який нібито панує в Києві, а також «заборону російської мови».
«Торік я інтерв’ював багатьох європейських дипломатів і запитував їх, чи дійсно вони вірили, що на Майдані були нацисти, чи що в Києві при владі нацистський режим?» Вони відповідали, що ніби й ні, але «саме так представляли це російські дипломати». Це добре співвідноситься з загальним відчуттям, яке я називаю «сплячою ксенофобією» європейців. Наприклад, дуже легко підштовхнути тему із забороною мови в Люксембурзі. Тут існує страх, що місцева мова може зникнути, так що це добре грає на подібних страхах. Люди раптом починають думати, якщо українці справді можуть заборонити мову, то на що ще вони здатні?» – деталізує він.
Центр протидії дезінформації прогнозує, що в жовтні російська пропаганда зосередить зусилля на дискредитації партнерства між Україною та США.