Кожне речення – це організм, який живе за певними правилами. І, як у будь-якого організму, у нього є свій скелет – основа, без якої воно просто розсиплеться на окремі слова. Цією основою є головні члени речення: підмет і присудок. Саме вони формують граматичну основу, мінімальне ядро, необхідне для висловлювання завершеної думки. Давайте ж уважно розглянемо цих двох «несучих колон» будь-якого вислову.
Підмет: Хто чи що діє?
Уявляйте підмет як головного героя речення. Це той, про кого (або про що) йдеться, хто є носієм дії або стану, означених присудком. Його головне завдання – називати предмет мислення.
Що важливо знати про підмет:
-
Відповідає на питання: Хто? Що?
-
Зазвичай виражається:
-
Іменником у називному відмінку (найчастіший випадок): Дівчина (хто?) читає. Дерево (що?) зеленіє.
-
Займенником: Вона (хто?) співає. Хто (хто?) прийшов? Щось (що?) впало.
-
Прикметником, дієприкметником, числівником у ролі іменника: Дорослі (хто?) повинні дбати. Присутні (хто?) мовчали. Семеро (хто?) одного не чекають.
-
Інфінітивом (неозначеною формою дієслова): Купатися (що?) тут заборонено. Працювати (що?) – його завдання.
-
Неподільним словосполученням: Червоне море (що?) наближалося. Ми з товаришем (хто?) пішли гуляти. Двадцять п’ять учнів (хто?) вивчали тему.
-
-
Підмет – це головний, але не обов’язково перший член речення. Він може стояти після присудка: Настала (що?) ніч. Зацвіли (що?) сади.
Присудок: Що робить? Що з ним? Який він?
Якщо підмет – це герой, то присудок – це його дія, стан або характеристика. Присудок повідомляє те саме головне про підмет, що становить суть вислову.
Ключові риси присудка:
-
Відповідає на питання: Що робить? Що робиться? Що зробив? Що зробиться? Що з ним? Який він? Що таке? Хто такий?
-
Зазвичай виражається:
-
Дієсловом (будь-якої форми, часу, способу): Птах (що робить?) літає. Книга (що зробила?) впала. Будьмо (що робимо?) друзями.
-
Прикметником: Ніч (яка?) тиха. Діти (які?) радісні.
-
Іменником: Мій брат (хто такий?) – лікар. Київ (що таке?) – столиця.
-
Числівником: Два плюс два (що таке?) – чотири.
-
Займенником: Ця книга (чия?) – моя.
-
Прислівником: Мені (що зі мною?) сумно. Їм (що з ними?) добре.
-
Інфінітивом: Наше завдання (у чому полягає?) – працювати.
-
Стійким словосполученням (фразеологізмом): Він (що робить?) бив байдики. Вона (що робить?) взяла себе в руки.
-
Як вони працюють разом: Нерозривний зв’язок
Підмет і присудок – це не просто два окремих слова. Вони тісно пов’язані граматично та за змістом, утворюючи граматичну основу речення. Цей зв’язок проявляється у:
-
Відповідності за формою: Присудок узгоджується з підметом у числі та особі (або роді, якщо підмет виражений іменником у минулому часі чи умовному способі). Наприклад: Дівчина (однина, жін.рід) читає (однина, 3 особа). Дівчата (множина) читають (множина, 3 особа). Дівчина (жін.рід) читала (жін.рід).
-
Логічній взаємодії: Підмет вказує на суб’єкт (діяча, носія стану), а присудок – на дію, стан або ознаку цього суб’єкта. Без цього зв’язку речення втрачає сенс.
Чому це так важливо?
Розуміння головних членів речення – це фундамент грамотної мови. Це дозволяє:
-
Правильно будувати речення: Ви точно знаєте, що кожен вислів має мати цю основу.
-
Легко знаходити основу: Ви можете швидко визначити, про кого/що йдеться і що саме про це повідомляється.
-
Точно аналізувати структуру тексту: Розбір речення починається саме з виділення підмета і присудка.
-
Уникати помилок у письмі: Наприклад, коли присудок не узгоджений з підметом (“Діти грає” замість “Діти грають”).
Підмет і присудок – це не просто терміни з підручника. Це жива основа будь-якого нашого висловлювання. Вони, як дві опори, тримають на собі всю конструкцію речення, передаючи основну інформацію: хто/що і що робить/який є. Володіючи цим знанням, ви отримуєте ключ до розуміння та створення чіткої, правильно побудованої української мови. Тож, коли працюєте з текстом, завжди шукайте цей дует – він розкаже вам все найголовніше.