Зміст:
Дружина діючого військовослужбовця Ірина Тарасова відкрито розповіла про серйозні порушення в наданні медичної допомоги бійцям та принизливе ставлення до військових у Київській міській клінічній лікарні №5. Її чоловік — сержант ЗСУ, доброволець з 2022 року, який уже четвертий рік на фронті й більше двох років — на передовій; нині він у важкому стані в реанімаційному відділенні.
За словами Ірини, після навчань на полігоні у Старичах у її чоловіка розвинувся менінгоенцефаліт. Він провів близько десяти днів без свідомості, і тепер його стан залишається стабільно важким.
«Ліки купуйте самі» та відсутність координації з підрозділом
Ірина стверджує, що лікарня відмовляється безкоштовно забезпечувати пацієнта необхідними препаратами — серед іншого йдеться про противірусні засоби та антибіотики, витрати на які становлять орієнтовно 2300 грн на добу, а курс лікування може тривати до трьох місяців. Також МРТ з контрастом її близьким запропонували пройти за власний рахунок в іншому закладі.
За її словами, такі дії суперечать чинному законодавству, що гарантує військовослужбовцям безкоштовне лікування та діагностику.
Окремо Ірина зазначає: батальйон, у якому служить її чоловік, не бере участі в організації його лікування, не координує процес і не реагує на ситуацію, хоча відповідні підрозділи військової частини мали б підтримувати зв’язок із медзакладом.
«Він не воював»: звинувачення в приниженні від невролога
Ірина назвала ім’я лікарки, яка, на її думку, дозволила собі зневажливе ставлення до важкохворого бійця. Йдеться про Жеграй Оксану Володимирівну — лікарку-невролога, яка виконує обов’язки завідувачки відділення неврології лікарні №5.
За словами жінки, коли лікарка побачила її чоловіка після нападу генералізованих судом, вона нібито дозволила собі принизливі висловлювання:
- «він не воював»
- «яке там УБД»
- «у мене багато таких, яким я довідки виписую»
Ірина підкреснює, що поведінка лікарки нібито відповідала цим словам — її чоловіку проявляли байдужість та зневагу, і він не отримав необхідної допомоги.
«Вважаю, що ця людина повинна стати відомою та понести відповідальність. Бо я вірю в справедливість — ту, що обов’язково настане», — написала Ірина.
60 годин без допомоги та брак медикаментів
Жінка стверджує, що її чоловік понад 60 годин перебував без належної медичної допомоги, а всю фінансову відповідальність за лікування фактично переклали на родину. Вона називає це прямою відмовою державного закладу виконувати встановлені законом обов’язки.
Публічні вимоги і заклик до розголосу
Ірина звернулася до державних органів із конкретними вимогами:
- Провести службову перевірку щодо дій медичного персоналу та виявити можливі порушення законодавства.
- Надати офіційні пояснення від лікарні, Національної служби здоров’я, місцевих органів влади та військової частини.
- Забезпечити лікування за державний кошт у відповідності до закону.
«Це не прохання. Це вимога — виконати обов’язок перед тими, хто ризикував життям за кожного з нас», — наголосила жінка.
Вона також подякувала друзям і волонтерам, які допомагають рятувати її чоловіка зараз, коли він у реанімації.
Реакція суспільства: хвиля обурення і слова про системні проблеми
Після публікації Ірини в соціальних мережах розгорілася широка дискусія: коментарі під її дописом об’єднали болісні свідчення, гнів і розчарування, а також слова підтримки. Люди ділилися власними історіями, пояснювали причини збоїв у системі та закликали Ірину продовжувати відстоювати права свого чоловіка.
Один із користувачів емоційно зауважив, що подібні випадки — не поодинокі, а буденна реальність: військовим часто відмовляють у ліках, перенаправляють до волонтерів, і, на його думку, іноді людське життя здається менш цінним, ніж техніка. Він підкреслив: система така, що навіть добросовісні лікарі змушені скеровувати родичів до зборів волонтерів.
Коментаторка Олена Гордієнко деталізувала проблему:
- медична служба батальйону відповідає за бійця лише до моменту евакуації;
- лікарні перевантажені й мають недостатні ресурси;
- НСЗУ покриває не всі реальні витрати;
- МОЗ, за її словами, не виконує достатньої координаційної ролі.
Вона зауважила, що родині доведеться звертатися у всі можливі інстанції, бо інакше ситуація навряд зміниться.
Користувачка Світлана Кернер звернула увагу на ключове питання: чому тяжкохворий військовий опинився в цивільній лікарні, а не у військовому госпіталі, де лікування має бути безкоштовним та повністю забезпеченим? Вона порадила звертатися до військової прокуратури й правоохоронних органів через фактичну відмову лікарні виконувати закон.
Інша коментаторка поділилася особистим досвідом: у її випадку в закладі безкоштовною виявилася лише операція та рентген — усе інше родичі купували самі. Попри те, що НСЗУ формально фінансує лікування, у людей залишається запитання: куди йдуть ці кошти? На її думку, система фактично «знімає» відповідальність як із цивільних, так і з військових пацієнтів.
За словами Наталії Целовальніченко, відмова в наданні медичної допомоги може мати не лише дисциплінарні наслідки, а й кримінальну кваліфікацію. Вона радить фіксувати відмови письмово, викликати поліцію та звертатися на гарячі лінії Міністерства оборони.
Галина Садомцева в коментарях розповіла ще трагічнішу історію: її чоловік-доброволець за 3,5 роки служби не лише не отримав належної медичної допомоги, а й не отримав заробітну плату. Вона прямо написала: «внутрішній ворог часто підступніший за зовнішнього».
Користувачка Ірина Худ підсумувала загальний настрій у коментарях:
«Нема слів. І так скрізь — усе тримається на волонтерах».
Зазначалося також, що в Україні стартує перший у Східній Європі медичний проєкт, який поєднує можливості штучного інтелекту, біотехнологій та фагової терапії для лікування військових із важкими бактеріальними інфекціями, стійкими до антибіотиків. Міністерства та клінічні установи уклали меморандум про співпрацю із зарубіжними партнерами для запуску інноваційного AI-проєкту, спрямованого на персоналізоване лікування складних інфекцій.
Фото: колаж, Ірина Тарасова, SUD.UA.
Створено за матеріалами: kyivschina24.com