Зміст:
У Києві приспустили прапор на вшанування жертв Голодомору — глибший погляд на масштаби трагедії.
22 листопада в столиці України було приспущено найбільший державний прапор — як символ скорботи за жертвами Голодомору. О 16:00 розпочалася хвилина мовчання, під час якої на центральних площах, біля пам’ятників, в храмах та в Залі пам’яті Національного музею Голодомору-геноциду запалювали свічки.
«Сьогодні, в умовах нової російсько-української війни, ми чітко розуміємо, що таке політика знищення… Пам’ять про Голодомор стає частиною нашої стійкості й мобілізації — для боротьби й для перемоги», — зазначають історики.
Статистика жертв Голодомору: масштаби та дискусії
- За даними Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, прямі демографічні втрати від Голодомору 1932–1933 років становлять 3,941 млн осіб, а «дефіцит народжень» (ненароджені внаслідок зниження народжуваності) — ще 600 тис., що в сумі дає приблизно 4,5 млн людей.
- Інші оцінки дослідників варіюються — від 1,8 млн до 7–10 млн жертв, залежно від методології підрахунку.
- Історик Степан Сосновий, посилаючись на перепис населення, вважав, що «нестача населення» після Голодомору може досягати до 7,5 млн осіб. Часть цієї цифри становлять не лише загиблі, а й ті, хто не народився після трагедії.
- Особливо вражає смертність серед дітей: за даними досліджень, у вересні 1933 року до двох третин учнів у багатьох районах не з’явилися до шкіл.
- Демографічний аналіз свідчить, що основні прямі втрати зазнали етнічні українці — за оцінками, близько 3,597 млн осіб, що становило приблизно 91,2 % від прямих втрат.
Спогади, пам’ять і національний контекст
- На честь жертв було створено Національну книгу пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років, що містить регіональні томи та біографії жертв, являючи собою один із ключових результатів досліджень і меморіалізації трагедії.
- Наслідки Голодомору виходять за межі демографії: за даними Інституту національної пам’яті, він завдав “морально-психологічних змін у свідомості нації”, травма якої передається з покоління в покоління.
- Демографічні дослідження вказують, що в деяких регіонах (таких як Полтавщина, Черкащина, Київщина) смертність під час піку голоду перевищувала середній рівень у 8–9 разів.
Міжнародне визнання та політичне значення
- Понад 20 країн визнали Голодомор 1932–1933 років геноцидом української нації.
- Наприклад, Німецький Бундестаг офіційно визнав Голодомор геноцидом, охарактеризувавши його як «людиноненависний злочин».
- Водночас серед істориків і політиків тривають дискусії щодо точної кількості загиблих і методів підрахунку.
- Центр стратегічних комунікацій звертає увагу, що питання заниження або завищення жертв використовуються в політичній риториці, але факт “геноциду українців” підтверджується багатьма науковими дослідженнями.
Уроки для сьогодення
- Голодомор — це не лише частина історії, а постійний нагадувач про жахи тоталітаризму та політики знищення народів через штучне ослаблення.
- У контексті сучасної російсько-української війни пам’ять про Голодомор набула нових значень: для багатьох це символ стійкості і боротьби з агресором.
- Збереження історичної пам’яті через книги, музеї, меморіали та освітні програми допомагає наступним поколінням усвідомлювати цінність свободи та людської гідності.
У день загальнонаціональної скорботи Київ не лише приспускає прапор, а й нагадує: пам’ять про Голодомор — це не про минуле, а про відповідальність перед майбутнім. Ушанування мільйонів загублених життів стає актом єднання, що об’єднує країну навіть у час нових викликів і війни. Саме збереження цієї пам’яті надихає українців протистояти агресії, відстоювати свободу та запобігати повторенню трагедій ХХ століття.
Створено за матеріалами: 44.ua