У Національному музеї історії України була відкрита нова мінівиставка під назвою «Поля поховань» Вікентія Хвойки.
В Нацмузеї нагадують, що відкриття черняхівської культури пов’язано з ім’ям видатного українського археолога, музейника та талановитого художника Вікентія Хвойки. У 1898 році він отримав від Імператорської археологічної комісії дозвіл на розкопки в Київській губернії, а наступного року досліджував так звані «культури полів поховань» (розкопки в селах Зарубинці, Вишеньки та Ромашки).
У пресрелізі до виставки Національний музей історії України наводить цікаві факти. Наприклад, могильник біля с. Черняхів Київської області є епохальною пам’яткою, що стала символом яскравої та багатонаціональної черняхівської археологічної культури (3–4 ст.), основу якої заклали германські племена.
Межі черняхівської археологічної культури охоплюють всю степову та лісостепову частину України, Молдови, а також значну частину Румунії. Її кордони сягали на південь до Дунаю.
На сьогодні вже досліджено понад 3000 пам’яток даної культури — численні поселення та могильники, а також три городища. Черняхівська культура представила нові технології в сільському господарстві та ремісничій справі. Саме в цей період у Середньому Подніпров’ї стало популярним гончарне коло та спеціалізовані гончарні горни для випалювання посуду.
«Поля поховань» — це різночасові могильники, що не мають явних наземних ознак, були добре відомі в Центральній Європі вже наприкінці 19 століття. Без сумнівів, такі пам’ятки існували й у Східній Європі. Однак перші розкопки значних скупчень кісток і кераміки, розташованих на невеликій глибині від поверхні, Вікентій Хвойка здійснив лише в 1899 році.
Важливою заслугою науковця стало визначення історичної послідовності «полів поховань». Він виділив зарубинецький, більш ранній тип (сучасна зарубинецька археологічна культура (2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.) та пізніший — черняхівський (сучасна черняхівська культура (3–4 ст.).
Вікентій Хвойка вважав ці людності суто ранньослов’янськими та підтримував ідею автохтонності місцевого землеробського населення. Він також приділяв значну увагу збереженню та популяризації здобутих матеріалів.
Черняхівський могильник Вікентій Хвойка розпочав розкопувати за власні кошти навесні 1900 року. Загалом було відкрито 251 поховання (трупопокладення та кремації), проте детальному опису підлягало лише 21 з них (нині відомо 272 поховання, домінує германський елемент).
Померлих ховали у звичайних ямах: зазвичай у витягнутому положенні на спині; інколи – в скорченому на боці. Багато могил вирізнялися характерним набором речей.
Більшість знахідок (згідно з рішенням Археологічної комісії від 1901 року) Богдан і Варвара Ханенки передали до Київського міського музею старожитностей і мистецтв у 1905 році.
На сьогодні музейна колекція налічує понад 600 предметів з Черняхівського могильника. Це різноманітні типи посуду чорного або сірого кольору, збереглося також багато цілих виробів. Передусім це округлобокі горщики, з видовженим тулубом, біконічні. Усі вони середнього розміру. Миски біконічної форми — відкритого або закритого типу.
Окрему категорію посуду складають миски — вази з трьома ручками, які є характерною особливістю черняхівської культури. У колекції також представлено багато різноманітних глеків: найбільше біконічних посудин із широким горлом. Кухлі повторюють форму глеків. Кубки чорнолощені або сіролощені, прикрашені геометричним штампованим орнаментом. Також було знайдено велику кількість виробів з заліза та бронзи, кісток, каменю, черепашок, скляних намистин, а також срібних прикрас.
Запис У Києві відкрили виставку, присвячену прадавній черняхівській культурі спершу з’явиться на КИЇВ24.