Щоб дістатися від басейну до станції метро “Арсенальна”, Дмитру Щебетюку довелося пережити справжнє транспортне випробування з бар’єрами, охоронцями та здивованими поглядами інших пасажирів. Хоча тренінги, організовані “Київпастрансом” для обслуговування маломобільних пасажирів, є корисними, вони поки що не вирішують проблеми безбар’єрності в громадському транспорті, що, здається, насичений численними перешкодами. Поїздка Дмитра стала яскравою ілюстрацією того, як транспортна система столиці виключає з використання людей з обмеженими можливостями.
Про свої труднощі в громадському транспорті Дмитро Щебетюк розповів на своїй Facebook-сторінці. Його важко здивувати — він відомий активіст, засновник ініціативи “Доступно.UA” та особа, яка вже більше 10 років пересувається на візку після травми спини. Проте результат поїздки вразив: від невідомого автобуса, що не прийшов, до ескалатора, що охороняли інші пасажири.
Усе почалося з того, що чекати на прямий автобус до “Арсенальної” довелося занадто довго, тож Дмитро вирішив скористатися пересадками, проїхавши на двох тролейбусах. Він потрапив до салону, але покинути його не зміг: водій зупинився занадто далеко від тротуару, і між платформою та дверима залишилася велика щілина. Щебетюк намагався викликати водія, проте його не почули, і двері зачинені, тролейбус продовжив рух. Тільки зусиллям однієї небайдужої пасажирки, яка пішла до кабіни водія та пояснила ситуацію, вдалося на наступній зупинці зупинитися ближче.
Наступний етап — метро: перед турнікетами один з пасажирів запропонував допомогу, але за правилами двом людям разом пройти не можна. Тому весь шлях — від ескалатора до вагона — відбувався під наглядом двох представників воєнізованої охорони. До речі, на ескалаторі ці працівники пояснили Дмитру, що слідкують за тим, аби він не впав і не травмував інших пасажирів. Інші ж пасажири не приховували здивування від появи людини на візку в метрополітені.
“Люди озиралися на ескалаторі, коли я заходив у поїзд, усі в вагоні дивилися на мене, ті, хто заходив на інших станціях, також. Я почувався дуже незручно. Досить дивно відчувати себе, як звір у зоопарку”, – іронічно зазначає Дмитро.
Цей подив — також показник відсутності безбар’єрності у столиці. Маломобільні пасажири в транспорті практично відсутні, адже він не пристосований для такого користування. Реакція киян на Дмитра лише підтверджує, що людина у візку, яка їде в тролейбусі чи метро, сприймається як виняток.
Щебетюк помітив, що він не єдиний, хто стикається з труднощами. На станції “Житомирська” дві жінки були змушені носити свого сина, який користується милицями, вгору по сходах. На “Святошині” чоловік із травмою ноги намагався викликати ліфт, але кнопка не працювала, і він почав підніматися сходами самостійно. Дмитро зазначає, що деяким людям надмірно нав’язують супровід, інших же ігнорують, а це не може бути системою підтримки.
Наприкінці, сам Щебетюк визнає: він розуміє тих, хто уникає громадського транспорту. Проте він вірить, що регулярна присутність людей з інвалідністю у публічному просторі та вимоги до сервісу можуть змінити застарілу систему.
Критика Київпастрансу: невірні строки ремонту фунікулера та незрозумілі умови для пасажирів трамваїв
Наразі Інформатор повідомляє, що у транспортних пабліках Києва обговорюється незрозуміла політика КП “Київпастранс”, яка забороняє пасажирам заходити до трамваїв на кінцевих зупинках. Користувачі просять відкрити двері трамваїв під час їх зупинки, щоб пасажири мали можливість потрапити всередину.
Також ми наводили думку транспортних експертів, які вважають, що КП “Київпастранс” неправильно використовує ресурси фунікулера. Зокрема, планові ремонти цієї лінії відбуваються не тоді, коли попит найменший, а навпаки, у “пікові” літні місяці, з 14 липня по 22 серпня 2025 року.