У самому центрі Києва, всього в кількох кроках від урядового кварталу, руйнується одна з найпрекрасніших архітектурних пам’яток міста. Внаслідок атаки ворожих БПЛА 1 січня 2025 року в історичній будівлі на Банковій, 2, де знаходиться Спілка письменників України, знищено всі вікна, зруйновані стелі, стіни, частини фасаду, і розтрощені кабінети. Відтоді минуло понад пів року і виявляється, що доля Будинку письменників не викликає інтересу у міської влади.
Масована атака дронів 1 січня 2025 року не лише зруйнувала фасади будинків, а й розвіяла надії на державну або міську підтримку щодо культурної спадщини. Тоді сильно постраждав знаменитий Будинок письменників на Банковій, 2 — історична будівля, зведена у 1879 році. Відомий киянам як особняк Лібермана, цей об’єкт архітектури зберіг інтер’єри кінця ХІХ століття, в які входять венеціанські дзеркала, мармурові сходи, ліпнина, каміни з елегантної кераміки, інкрустовані паркети й дерев’яна різьблена стеля.
Але те, що у січні не зруйнував ворог, нині руйнує байдужість — про це на своїй сторінці у Facebook написав відомий політик, колишній народний депутат та член Національної спілки письменників Михайло Поживанов. За його словами, Будинок письменників, у якому зруйновані кабінети, пошкоджено фасад, внутрішні стіни, систему опалення та стелю з унікальною ліпниною, терміново потребує порятунку — не лише обіцянками, а й конкретними діями.
“Будинок належить Національній спілці письменників України та є пам’яткою культури міста Києва. Продаж чи перебудова його неможливі, і Спілка це добре усвідомлює. Незважаючи на скромне державне фінансування — лише 570 тис грн на рік — приміщення утримували в належному стані. Але сучасні пошкодження вимагають масштабного та спеціального ремонту, адже будівля є пам’яткою історії та культури!” – зазначив Поживанов.
Про це було відомо й у січні, коли в перші дні після обстрілу Будинок відвідали чиновники всіх рівнів, зокрема й голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Звучали слова підтримки, але, як з іронією зазначив Михайло Поживанов, на цьому все. Жодної допомоги ні з боку держави, ні з боку міста так і не надійшло.
Досі через брак фінансування не виконані основні роботи — ремонт покрівлі, опалення, зовнішніх і внутрішніх стін. І хоча швидко настане нова зима, це жодним чином не турбує місто. Як зазначає Михайло Поживанов, в аналогічних випадках Київрада підтримує підприємців, які зазнали збитків. Але одна з головних культурних інституцій країни залишилася без підтримки.
Про байдужість до долі особняку Лібермана говорили ще в лютому. Голова Спілки Михайло Сидоржевський тоді інформував, що НСПУ звернулася до всіх гілок влади, зокрема й до міського голови Києва Віталія Кличка. Жодної письмової відповіді не надійшло, а усна реакція одного з відомств звелася до фрази “не на часі”.
Вартість відновлення пам’ятки оцінюють у десятки тисяч євро. Спілка не має таких коштів — її річне державне фінансування становить лише 530 тис грн. До того ж, через охоронний статус будівлі не можна використовувати дешеві матеріали, такі як пластикові вікна. Тому поки що за рахунок доброчинців реалізовано лише найнеобхідніше: частково засклили вікна, вивезли уламки, підлатали двері.
Скоро осінь, а в будівлі немає опалення, дах і стіни не захищені від дощу та холоду. Спілка, всупереч усім труднощам, працює й благає Київраду про допомогу в відновленні будівлі, яка є пам’яткою культури Києва. Адже з кожним днем ситуація стає дедалі загрозливішою.
Що відомо про Особняк Лібермана чи “пряничний будинок”, де мешкають українські письменники
Нагадаємо, одразу після ворожої атаки на Київ на початку січня Інформатор детально розповідав про те, чим славиться Особняк Лібермана, “пряничний будинок” або будинок з розсувним дахом. Тоді Будинок письменника постраждав чи не найбільше, аніж у часи Другої світової: у споруді вибиті всі вікна, зруйновані стелі, стіни, частини фасаду, розтрощені кабінети.
Також ми писали, що Будинок письменників розташований в маєтку Лібермана, що був побудований у 1879 році в стилі неоренесанс. Він відображає інкрустований паркет, вишукане дерев’яне оздоблення біля кабінетів. Тут присутні й пишна ліпнина, й розкішні люстри, й венеціанські дзеркала, й унікальні мармурові сходи, що тримаються без опори, й каміни з елегантної кераміки, й дерев’яна різна стеля. Все це наразі потребує відновлення й реконструкції, але спершу потрібно хоча б прибрати та швидко вставити вікна, аби остаточно не втратити розкішні інтер’єри кінця ХІХ століття.