Президент України Володимир Зеленський підписав закон № 2038, що визначає українців, примусово переселених з території Польської Народної Республіки у 1944—1951 роках, депортованими. Закон також передбачає компенсації, як матеріальні, так і моральні, а також пільги для депортованих.
Про це стало відомо з картки законопроєкту.
Тепер таким громадянам щороку надаватимуть одноразову грошову допомогу. Депортовані також отримають пільги згідно закону про статус ветеранів війни, а їхні родини — пільги для членів сімей учасників війни.
Пільги будуть надані незалежно від дати народження, оскільки внаслідок втрати документів багато переселенців не можуть підтвердити факт депортації. Порядок визнання статусу депортованого буде визначено Кабінетом Міністрів України в співпраці з Польщею.
Депортація українців офіційно розпочалася 9 вересня 1944 року, після підписання угоди між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення про переселення українців з Польщі та поляків з території УРСР. Ще один договір, укладений між СРСР і Польщею 15 лютого 1951 року, передбачав обмін частинами державних територій. Внаслідок цього з рідних місць було примусово вивезено понад 700 тисяч українців.
Конституційний трибунал Польщі 19 грудня 2002 року визнав, а Європейський суд з прав людини 22 червня 2004 року підтвердив, що угода від 9 вересня 1944 року була укладена без жодних правових підстав, і всі дії з примусового переселення виявилися незаконними.
У польському законі від 8 липня 2005 року для позначення цих подій використано термін «вигнання», що ще раз підкреслює, що йдеться саме про депортацію.
8 листопада 2018 року Верховна Рада ухвалила постанову про вшанування 75-річчя початку депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини й Західної Бойківщини у 1944—1951 роках. Цим рішенням встановлено День памʼяті жертв примусового виселення, який щорічно відзначається у другу неділю вересня. Крім того, парламент офіційно визнано, що ці переселення були порушенням прав людини.