Зміст:
Мешканцям і гостям міста продемонстрували рідкісні світлини минулих епох. Інформацію про це поширили фейсбук-сторінка «Київ – моє улюблене місто», видання «ТиКиїв» та інші джерела.
Напередодні нового 2026 року пропонуємо зануритися в образи зимового Києва протягом останніх ста років. Час промайнув, але кожне десятиліття залишило по собі пам’ять у вигляді архівних фотографій, що розповідають про зміни в столиці.
1920-ті
10 грудня 1925 року під час радянської доби в Києві сталися помітні зміни в транспортній системі — запровадили регулярні автобусні перевезення. Перший маршрут сполучив площу ІІІ Інтернаціоналу (нинішня Європейська площа) з вулицею Леоніда П’ятакова (тепер — Саксаганського).
Пасажирські перевезення забезпечували автомобілі марок Fiat та Daimler‑Benz, які нагадували сучасні мікроавтобуси. Ідея запуску автобусного руху належала керівникові Комунгоспу Олександру Тирмосу, котрий пізніше став жертвою сталінських репресій.
1930-ті
Зимові світлини 1930‑х років зберегли багато теплих і радісних миттєвостей. Одне з відомих фото — Софійська площа 1936 року, де встановили центральну ялинку і за участю величезного Діда Мороза відновили святкову атмосферу. Ця подія ознаменувала поступове зняття давньої заборони на святкові атрибути.
Повернення декорацій ініціював пропагандист Павло Постишев у 1935 році, проте через ідеологічні обмеження традицію трансформували: ялинка втратила різдвяний контекст і стала новорічною символікою.
1940-ві
Суворі картини окупованого Києва (1941–1943) залишилися на плівці угорського військового, який фотографував місто у вільні хвилини. Ті зими стали жорстким випробуванням для містян. На фоні масових розстрілів у Бабиному Яру кияни опинилися в умовах гуманітарної кризи — через великі руйнування не вистачало ані тепла, ані їжі.
Незважаючи на голод, лютий холод і загрозу депортацій до Німеччини, люди боролися за виживання в зруйнованому місті.
1950-ті
На світлині 1959 року видно інтенсивне будівництво наземного вестибюля станції «Університет». Ця квадратна споруда на бульварі Тараса Шевченка вирізнялася куполом зі збірного залізобетону.
Проєкт передбачав два ескалаторні марші, розділені проміжним вестибюлем, що вели до глибокого підземного залу. Станція офіційно відкрилася 6 листопада 1960 року.
1960-ті
Розбудова ділянок над вулицею Госпітальною сприяла формуванню сучасного бульвару Лесі Українки. На знімках початку 1960-х видно, як прокладали нову магістраль навіть під час снігопадів і морозів. Особливо помітною була трамвайна лінія з популярним маршрутом №30.
1970-ті
Архівна світлина 1978 року показує курсантів військового училища, які розчищають дах Центрального вокзалу від снігу. Очевидно, що молоді люди працювали на висоті без належних страхувальних засобів.
Зими того періоду відзначалися сильними морозами та великими опадами. Поки спецтехніка очищала широкі вулиці, тротуари ставали крижано-слизькими, перетворюючись на небезпечні ділянки для пішоходів.
В таких умовах діти часом використовували замерзлі проходи як природні ковзанки, що було ризиковано для їхньої безпеки.
1980-ті
Зима 1987 року залишилася в пам’яті киян через суворі морози. Синоптикиня Наталка Діденко у розповіді для «Історичної правди» згадувала про весілля подруги, що відбулося в один із найхолодніших днів — термометри тоді показували рекордні −35,3°C.
Щоб не замерзнути, вона одягла кілька теплих шарів: під дублянку («афганку») і хутряну шапку — кілька светрів, футболок та вовняних речей.
1990-ті
21 січня 1990 року в Україні відбулася одна з наймасштабніших акцій у Центрально-Східній Європі — «Українська хвиля». Організована «Народним рухом України за перебудову», ця подія стала потужним символом національної єдності.
Ланцюг солідарності простягнувся приблизно на 700 кілометрів — від Києва через Львів до Стрия — і, за різними підрахунками, об’єднав до трьох мільйонів учасників.
Люди тримали синьо‑жовті прапори та саморобні транспаранти, а на світлинах того дня помітна незвична для січня відсутність снігу.
2000-ні
17 грудня 2004 року, попри зимовий холод, у небо над столицею вперше піднявся пасажирський літак Ан‑148. Перший політ стартував зі Святошинського аеродрому і тривав майже півтори години. Мета випробувального польоту — перевірити стійкість і керованість нового літака, створеного в АНТК імені Олега Антонова.
Після посадки командир екіпажу відзначив високий рівень комфорту літака, а згодом його надійність підтвердили, обравши Ан‑148 для президентських перельотів у 2015 році.
Створено за матеріалами: 44.ua