Зміст:
За підсумками останніх трьох років із державного бюджету України витратили 157 мільйонів гривень на утримання суддів Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) — установи, яку офіційно ліквідували ще у 2022 році. Незважаючи на формальну ліквідацію, більшість суддів зберегли статус і заробітні плати, а ключові фігуранти скандальних «плівок Вовка» теоретично можуть повернутися на посади через рішення судових інстанцій. У системі, де правосуддя часто стає інструментом політичного впливу, сама ліквідація інституції не завжди гарантує відновлення справедливості. Про це повідомляла низка ЗМІ.
157 мільйонів гривень за «фантомний» суд
Саме 157 мільйонів гривень — така сума була спрямована з державного бюджету протягом останніх трьох років на суддів ОАСК, попри те, що суд як орган перестав існувати понад три роки тому.
Колись ОАСК став символом суддівської корупції та кланової солідарності. Рішення, ухвалені в цьому суді, використовувалися для заборони акцій під час Революції гідності, блокування кваліфікаційного оцінювання суддів, скасування рішень про декомунізацію та для масового поновлення правоохоронців без атестації. За даними слідства, у стінах суду також обговорювалися сценарії повернення Віктора Януковича до влади вже після початку повномасштабного російського вторгнення.
Справжню масштабність проблеми виявили після оприлюднення НАБУ так званих «плівок Вовка» — записів розмов у кабінеті тодішнього голови ОАСК Павла Вовка. Ці матеріали продемонстрували, з якою відвертістю окремі судді обговорювали контроль над ключовими судовими інституціями та вплив на важливі державні рішення.
Остаточним каталізатором для ініціативи з ліквідації став інцидент, коли детективи НАБУ викрили рідного брата Вовка на отриманні хабара в 100 тисяч доларів, нібито для передачі суддям ОАСК. Це спонукало президента внести відповідний законопроєкт, а 13 грудня 2022 року Верховна Рада формально припинила діяльність ОАСК. Проте на практиці ці зміни виявилися не такими однозначними.
Суд без залів, але з виплатами
Нині Павло Вовк та низка інших екссуддів ОАСК фігурують у справі про створення організованої злочинної групи з метою захоплення контролю над органами суддівського врядування. Хоча Вовка було звільнено лише у 2025 році, він і досі має реальний шанс оскаржити своє звільнення та повернутися на посаду через рішення вищих судових інстанцій.
Понад сорок колишніх суддів ОАСК досі зберігають чинний суддівський статус і отримують значні виплати з бюджету. Частина з них намагається оформити «почесну» відставку з довічними виплатами, інші продовжують впливати на процеси в системі або очікують на сприятливий момент для повернення до ухвалення рішень.
Кримінальні провадження, що буксують
Матеріали з «плівок Вовка» стали підставою принаймні для двох кримінальних проваджень, які нині просуваються до судового розгляду.
Перше, ключове провадження (№ 991/2030/22) слухається у Вищому антикорупційному суді. Воно стосується спроб групи суддів ОАСК впливати на державні рішення та суддівське врядування. Серед обвинувачених — Павло Вовк, Євген Аблов та Ігор Погрібніченко.
Хоча слідство у справі було завершене ще в 2021 році, захист застосовує системні тактики затягування процесу. Серед яскравих прикладів — вимога надати 220 томів матеріалів, надрукованих шрифтом Брайля нібито через участь адвоката з вадами зору. Суд змушений був обмежити строки ознайомлення, і лише влітку 2022 року обвинувальний акт надійшов до ВАКС.
Далі в хід пішли знайомі прийоми процесуального саботажу: відводи суддям, заміни захисників, неявки на засідання, десятки процесуальних клопотань. Одне з слухань навіть не відбулося через те, що адвокат у цей день вивів дітей до розважального закладу.
У 2025 році справа перетворилася на своєрідний «футбол» між інстанціями: захист масово оскаржує процесуальні рішення, і це завантажує апеляційну палату ВАКС та Верховний Суд численними скаргами.
Наступне засідання призначене на 29 січня 2026 року. За нинішнього темпу розгляду перша інстанція може тягнутися кілька років, а остаточне рішення з урахуванням апеляцій відкладається на невизначений термін.
Друге провадження (№ 757/21651/24-к) стосується блокування роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та тиску на судові органи. Окрім Вовка, Аблова та Погрібніченка, у цій справі фігурує суддя Суворовського районного суду Одеси Іван Шепітко.
Ця справа довго «плуталася» між суддями Печерського райсуду Києва через численні самовідводи, і лише наприкінці 2025 року її передали на розгляд до Подільського суду. Навіть там шанс притягнути до відповідальності мінімізують строки давності та інші процесуальні обмеження.
За найбільш оптимістичного сценарію вироки у справах, пов’язаних із суддями ОАСК, можна очікувати лише через кілька років. Судді, особливо ті, хто добре знає процесуальні механізми, використовують їх на власну користь. Допоки держава продовжує виплачувати мільйони за ліквідований суд, питання справедливості залишається відкритим.
Кого вже звільнили і чому решта лишається при посаді
Позбавити суддівського мандата може лише Вища рада правосуддя (ВРП), і зробити це вона може двома шляхами: через кваліфікаційне оцінювання або через дисциплінарне провадження.
Ці механізми, на відміну від кримінального провадження, працюють швидше та ефективніше: тут нижчий стандарт доказування, процес відокремлений від кримінальних справ і має прямий вплив на статус судді.
З 2023 року ВРП змогла остаточно звільнити лише трьох суддів із майже п’ятдесяти, що працювали в ОАСК:
- Тетяну Шейко — після невдалого кваліфікаційного оцінювання,
- Павла Вовка та Альону Мазур — у межах дисциплінарних проваджень.
Ще на розгляд ВРП подали подання щодо звільнення Євгенія Аблова, Володимира Келеберди та Костянтина Пащенка, проте остаточні рішення заблоковані через відсутність кворуму в раді.
Після запуску Служби дисциплінарних інспекторів у 2025 році ВРП відкрила низку дисциплінарних проваджень, але, за винятком справи щодо Келеберди, подальший рух у них відсутній. Закритими залишаються й пріоритетні скарги, зокрема чотири звернення проти Ігоря Погрібніченка — одного з найближчих соратників Вовка.
Такі затримки в роботі ВРП свідчать про те, що колишні судді ОАСК і досі зберігають значний вплив у судовій системі, а рада або вагається, або не знаходить ресурсів, щоб ефективно реагувати на ці виклики.
Кваліфікаційне оцінювання: саботаж і лазівки
Крім дисциплінарних процедур, важливу роль має кваліфікаційне оцінювання, яке судді ОАСК масово саботували з 2019 року за рекомендацією керівництва. Вони уникають тестувань, часто посилаючись на хворобу або інші підстави, і така практика працює роками.
Наприклад, Ігор Качур та Віталій Амельохін двічі не з’являлися на іспит у 2019 році, потім чотири рази у 2024-му і ще раз у 2025 році.
За два з половиною роки роботи оновленої ВККС лише четверо суддів ОАСК були направлені на звільнення за результатами оцінювання:
- Тетяна Шейко,
- Петро Ковзель,
- Любов Маруліна,
- Марина Бояринцева.
Однак, окрім Шейко, остаточних рішень ВРП щодо решти ще немає, тож ці особи досі можуть претендувати на «почесну відставку» з довічними виплатами.
Ще 18 суддів пройшли більшість етапів оцінювання, і їм залишилася тільки співбесіда. ВККС має право проводити співбесіду навіть без особистої присутності судді, якщо він систематично її уникає. Проте деякі члени комісії досі не призначили дати співбесід, що вказує на можливий страх або вплив колишніх співробітників ОАСК.
Особливо показовим є затягування щодо тих, хто є обвинуваченим у кримінальних провадженнях, — наприклад суддів Саніна та Огурцова, а також щодо Олександра Кармазіна, який уже провалив конкурс до апеляційних судів у 2025 році, але ВККС все ще не завершила оцінювання його відповідності посаді.
Можливий реванш ОАСК через Верховний Суд
Навіть ті кроки, які зробили ВРП і ВККС для очищення судової системи, можуть бути нівельовані рішеннями Верховного Суду.
У 2025 році Велика Палата Верховного Суду взялася за розгляд ряду справ, які потенційно можуть відновити в правах окремих скандальних суддів, зокрема ексголову ОАСК Павла Вовка. Його справа знаходиться на розгляді, а наступне засідання призначене на 29 січня 2026 року.
Вовк оскаржує своє звільнення, стверджуючи, що матеріали негласних слідчих (НСРД) нібито допустимі лише в межах кримінального провадження, і ВРП не мала права їх використовувати у своїх рішеннях. Хоча практика Верховного Суду дотепер дозволяла застосовувати такі матеріали, ВС може переглянути підхід на користь апологетів таких позицій.
Якщо Верховний Суд стане на бік оскарження, це може дати сигнал, що навіть після ліквідації ОАСК і винесення дисциплінарних рішень можна домогтися реабілітації через судовий перегляд. Наслідки будуть значними: десятки дисциплінарних рішень можуть опинитися під сумнівом, а адвокати фігурантів зможуть посилатися на нібито недопустимі докази.
Це відкриє двері не лише для Вовка, а й для десятків його соратників, чиї імена фігурують у «плівках Вовка». Усю роботу з оновлення ВРП та ВККС з очистки судової системи в такому випадку можна буде поставити під загрозу.
Нові адмінсуди: шанс, який не можна змарнувати
Після ліквідації ОАСК на систему був покладений новий виклик: на зміну мають прийти Спеціалізований окружний адміністративний суд (СОАС) та Спеціалізований апеляційний адміністративний суд (СААС). Саме ці інституції будуть розглядати справи за участю найвпливовіших органів влади — Кабінету Міністрів, міністерств, НБУ, а також оскаржувати рішення конкурсних комісій щодо відбору керівників НАБУ, САП і НАЗК.
Створення нових судів — і не стільки акт доброї волі влади, скільки одна з умов МВФ та Євросоюзу, зафіксована в Ukraine Facility. Без цього Україна ризикує не виконати частину євроінтеграційних зобов’язань та втратити зовнішнє фінансування. За планом, обидва нових суди мають запрацювати повноцінно до кінця 2026 року.
Наразі ВККС оголосила конкурс на 27 посад у СОАС та СААС — на них подалося 268 кандидатів. Відбір здійснюватиметься самою комісією разом з Експертною радою, до складу якої увійдуть три українські та три міжнародні експерти з вирішальним правом голосу. Завдання — відібрати лише незалежних і доброчесних суддів, щоб уникнути повторення помилок минулого.
Зусилля очищення під загрозою
Після офіційної ліквідації ОАСК його судді не зникли з системи: вони зберегли свої привілеї й отримують високі винагороди з бюджету — гроші, які могли б бути спрямовані, наприклад, на придбання додаткових FPV-дронів або засобів радіоелектронної протидії, що захищають українські міста від ворожих БПЛА.
Якщо ВРП і ВККС й надалі ігноруватимуть дисциплінарні скарги та процедуру кваліфікаційного оцінювання щодо колишніх суддів ОАСК, ці особи дочекаються необхідного стажу й зможуть вийти на «почесну відставку» з довічними виплатами.
Додаткову загрозу становить Верховний Суд, рішення якого можуть звернути назад навіть найменші досягнення в очищенні системи, відновивши в правах окремих звільнених суддів або заблокувавши звільнення інших фігурантів «плівок Вовка».
Європейська Комісія вже кілька років наполягає на необхідності реформи Верховного Суду з участю міжнародних експертів. Оновлення ВС входить до переліку 10 пріоритетних реформ на шляху до членства в ЄС, але помітних зрушень поки що немає.
Історія ОАСК продовжується — у зарплатних відомостях, у затягнутих дисциплінарних справах і в ризику реваншу. Лише постійна громадська увага та принципова позиція суддів Верховного Суду, членів ВРП і ВККС можуть перешкодити поверненню старих практик.
Раніше журналісти hromadske оприлюднили розслідування щодо статків родини колишнього керівника Бюро економічної безпеки та чинного прокурора Максима Кутерги, які, за їхніми даними, можуть не відповідати задекларованим доходам.
Фото: колаж
Створено за матеріалами: kyivschina24.com