Зміст:
Чому Золоті ворота засипали землею?
Золоті ворота — одна з найвідоміших споруд доби Київської Русі, яка була зведена за правління Ярослава Мудрого в XI столітті. Проте до XVIII століття пам’ятка опинилася в занедбаному стані: конструкція руйнувалася настільки, що її частковий розбір здавався необхідним для ремонту. Натомість тодішня влада обрала інший шлях — споруду засипали землею, щоб захистити від остаточного знищення.
Хоча з сучасної точки зору такий підхід може здатися дивним, саме цей захід допоміг зберегти фрагменти давньоруських мурів. Завдяки засипанню археологи у XX столітті змогли виявити й дослідити оригінальні шари муру, які пізніше стали основою для відтворення й сучасної реконструкції Золотих воріт.
Яким був новий в’їзд до Старокиївської фортеці?
Після засипання Золотих воріт місту знадобився новий парадний в’їзд. У 1750-х роках за проєктом архітектора Д. Дебоскета в районі перетину сучасних вулиць Володимирської та Ярославового Валу було зведено муровану браму. Ця споруда входила в оборонний вал Старокиївської фортеці й виконувала роль головного пропускного пункту в тому районі.
За архітектурними рисами брама відповідала модним у той час уявленням про красу й велич: фасад прикрашали ніші та пілястри в бароковому стилі, а завершувала споруду широкий багатопрофільований антаблемент. Біля воріт розміщувалася кордегардія — приміщення для варти, яка контролювала доступ до фортеці. Поєднання оборонної функції та декоративного оздоблення характерне для київського бароко XVIII століття.
Коли і чому браму знесли?
Історія барокової брами була недовгою. У 1799 році Старокиївська фортеця втратила своє значення як оборонний об’єкт і була скасована, а потреба в її брамі зникла разом із фортецею. На початку ХІХ століття муровану браму розібрали, і від неї не залишилося жодних матеріальних слідів.
Цей випадок ілюструє, як швидкі зміни у військовій тактиці та міському плануванні призводили до знищення архітектурних пам’яток. Споруда, що простояла лише кілька десятиліть, зникла так само швидко, як і постала, залишивши по собі переважно описи в архівах та поодинокі зображення.
Що нагадує нам про втрачений Київ сьогодні?
Вулиці Володимирська та Ярославів Вал, на перехресті яких колись стояла барокова брама, й сьогодні збереглися в міському плані. Сучасний перехожий, який іде цим маршрутом до відреставрованих Золотих воріт, навряд чи здогадується, що тут колись височіла інша архітектурна домінанта. Київ має багато подібних «невидимих» місць — наприклад, неоготичне училище залізничної колонії, яке теж безслідно зникло з міського простору.
Проєкт «Київ, якого немає» збирає й популяризує відомості про втрачені споруди міста — від середньовічних мурів до забудови XIX–XX століть. Інтерес мешканців до власної історичної спадщини зростає — навіть така споруда, як Київська біржа 1886 року, для багатьох городян стала відкриттям і предметом нового зацікавлення.
Чому це важливо знати
Історія барокової брами нагадує, що міський простір Києва постійно змінювався під впливом різних епох. Усвідомлення того, які будівлі стояли на місці сучасних вулиць і площ, допомагає краще розуміти міську ідентичність. У часи, коли українська культурна спадщина перебуває під загрозою, знання й вшанування навіть втрачених пам’яток — важливий спосіб збереження колективної пам’яті.
Раніше ми писали
Раніше ми розповідали про прибутковий будинок Севастьянова — маловідому архітектурну перлину Києва, яка потребує більшої уваги мешканців. Також у наших матеріалах йшлося про неоготичне училище залізничної колонії — ще один зниклий приклад оригінальної київської архітектури.
Створено за матеріалами: kyiv.news