Зміст:
Як виглядав будинок у момент зведення?
Будинок зведено на рубежі XIX–XX століть, і він одразу вирізнявся в кварталі. Наріжна вежа на розі двох вулиць надавала споруді представницького вигляду. Підбірка світлин кінця XIX — початку XX століття, а також з 1930-х, 1979, 1982, 1997 і 2015 років дозволяє простежити його трансформацію понад століття.
Що сталося з будинком під час ремонту 1990-х?
На початку 1990-х провели капітальний ремонт, який фактично знищив автентику. Первісні інтер’єри зникли повністю, перекриття замінили новими конструкціями. Наріжну вежу відновили, але в спрощеному вигляді без історичних деталей. Таким чином будинок фізично залишився, проте втратив більшість ознак, що робили його пам’яткою кінця XIX століття. Подібну долю пережив і будинок Юркевича на Панківській, де радянський ремонт стер автентичний фасад.
Яку незвичну історію приховує перший поверх?
У повоєнні роки гастроном на першому поверсі носив неформальну назву «інвалідний». Сюди збиралися інваліди війни, яких тоді було багато на вулицях Києва. Наприкінці 1940-х їх раптово витіснили з міського простору: радянська влада провела масштабні рейди за участі міліції й органів МДБ. Людей із важкими каліцтвами — тих, кого жорстоко називали «самоварами» чи «танкістами» — примусово відправляли до будинків-інтернатів у віддалених регіонах, щоб «не псувати краєвид» радянських міст. У 1970-х у глибині двору цього будинку розташовувався витверезник.
Що таке наріжна вежа і навіщо її будували?
Наріжна вежа — це архітектурний елемент на кутовому зламі фасаду, що акцентує перетин двох вулиць. У забудові кінця XIX — початку XX століть вона виконувала декоративну й містобудівну функцію. Вежа візуально «закріплювала» кут кварталу і робила будинок помітним орієнтиром. Тому втрата чи спрощення такого елемента змінює образ усього вуличного кута, а не лише самої споруди.
Що на цьому місці тепер?
Будинок стоїть і сьогодні за адресою Костянтинівська, 23/15. Після ремонту 1990-х від первісного вигляду залишився лише загальний силует. Вежу відновили в спрощеному вигляді, а автентичні інтер’єри втрачені назавжди. Споруда демонструє, як «капітальний ремонт» радянської та пострадянської доби завдавав пам’яткам шкоди, іноді не меншій, ніж знесення. Схожу долю пережили й інші київські будівлі, наприклад школа №42 на Хорольській.
Чому це важливо знати
Будинок на Костянтинівській — не просто стара споруда. Він поєднує архітектуру кінця XIX століття, трагедію поранених і покалічених людей, а також наслідки пострадянських ремонтів. Розуміння цієї багатошаровості допомагає краще читати місто, у якому живеш.
Створено за матеріалами: kyiv.news
