Караїмська кенаса на Ярославовому Валу — прихована перлина старого Києва

Караїмську кенасу спорудили в 1898–1902 роках за проєктом відомого київського архітектора Владислава Городецького — того самого майстра, який спроєктував «Будинок з химерами» на Банковій. Фінансування надала тютюнова династія Соломона Когена, відомого підприємця і мецената, який очолював караїмську громаду міста. Загальна вартість будівництва тоді становила приблизно 200 000 карбованців — величезна сума для початку XX століття, що за сучасними оцінками відповідає близько 500 мільйонам гривень.

Чому це відбувається

Кенаса слугувала релігійним центром караїмів — тюркомовного народу кримського походження, що сповідує специфічну течію іудаїзму, відому як караїмізм. Наприкінці XIX століття караїмська громада Києва мала значний вплив і достаток, тож будівництво монументальної кенаси стало демонстрацією її суспільного статусу та ресурсів.

Споруда кардинально відрізнялася від переважної київської забудови. Фасад виконано в мавритансько-арабському стилі з вишуканими арабесками, глибоким різьбленням і декоративною ліпниною. Скульптурні деталі створив італійський майстер Еліо Саля — постійний співробітник Городецького, відомий також роботою над облицюванням «Будинку з химерами».

Під час зведення застосували передові для того часу технічні рішення: цементну кладку, електричне освітлення та парове опалення. Завдяки цьому кенаса належала до найсучасніших культових споруд свого часу. Всередині простір храму традиційно розподілявся на три зони: місця для старших віком парафіян, центральну частину для загальних молитов та піднесену ділянку, де служіння проводив газзан — релігійний служитель.

Хто відповідає

Владислав Городецький (1863–1930) залишив по собі низку знакових будівель, що суттєво вплинули на архітектурний образ Києва. Окрім караїмської кенаси і «Будинку з химерами», він був автором проєктів Національного художнього музею та будівлі Караїмського благодійного товариства. Городецький поєднував модерн із східними мотивами, створюючи неповторні композиції для міського середовища кінця XIX — початку XX століття.

Соломон Коген, який фінансував зведення храму, належав до числа найбагатших підприємців Києва. Його тютюнова фабрика була відомою далеко за межами регіону, а благодійна діяльність охоплювала різні соціальні ініціативи, не лише караїмську громаду.

Що роблять зараз

У радянський період кенасу закрили для богослужінь. Споруду використовували під установи політичного просвітництва, пізніше тут розміщували ляльковий театр та кінотеатр. Під час реконструкції 1968 року будівля втратила одну з ключових архітектурних рис — великий купол, що надавав їй характерного східного силуету.

З 1981 року в приміщенні розташований Будинок актора. Нині у залах проводять концерти, театральні вистави, мистецькі заходи, виставки та наукові конференції. Попри зміну функцій, споруда зберегла урочисту атмосферу і відмінну акустику, закладену ще в проєкті молитовного простору.

Караїмська кенаса охороняється як пам’ятка архітектури та містобудування. Проте питання повноцінної реставрації, зокрема відновлення втраченого купола, залишається невирішеним вже впродовж десятиліть.

Чому це важливо знати

Кенаса є наочним прикладом того, як різні культури, громади та меценати впливали на формування обличчя Києва. На вулиці Ярославів Вал зосереджено кілька знакових пам’яток різних епох і стилів, що робить її привабливою для прогулянок і архітектурних досліджень у центрі столиці.

В умовах війни, коли українська культурна спадщина піддається ризикам через обстріли та авіаудари, збереження таких унікальних споруд набуває особливого значення. Історичні будівлі становлять невід’ємну частину ідентичності міста, і їхня втрата неможливо відновити у повному обсязі.

Для киян та гостей міста, які шукають нетривіальні маршрути по центру, кенаса — обов’язкова зупинка. Мавританський фасад різко контрастує з класичною київською забудовою і вражає навіть тих, хто проходить повз неодноразово, не підозрюючи про її багату історію.

Раніше ми писали

Ярославів Вал — одна з вулиць столиці з надзвичайно багатою архітектурною спадщиною. Нещодавно повідомляли про підписання меморандуму між Міністерством оборони та Фундацією Пилипа Орлика щодо реставрації будинку авіаконструктора Ігоря Сікорського на Ярославовому Валу, 15-Б — ще однієї важливої пам’ятки на цій вулиці. Також висвітлювали конфлікт довкола пам’ятки архітектури на Ярославовому Валу, 27 — найстарішої збереженої споруди від первісної забудови вулиці 1860-х років. Окремий матеріал присвячений огляду знакових будівель Києва XXI століття і тому, як сучасна архітектура співіснує з історичною спадщиною.