У столичних водоймах дедалі частіше помічають сонячного окуня — інвазивну рибу, яку через яскраве забарвлення та хижі звички рибалки іноді називають «окунем‑піраньєю». Про це пише Big Kyiv.
Рибалки занепокоєні тим, що цей вид інтенсивно розмножується і може негативно вплинути на місцеву іхтіофауну. Науковці ж роз’яснюють, яку реальну загрозу несе поява сонячного окуня в наших водоймах.
Перші повідомлення про нетипову рибу надходили від рибалок із озера Вербне в Оболонському районі столиці. Згодом з’ясувалося, що сонячний окунь уже трапляється й в інших водоймах Києва. За словами представників КП «Плесо», цей вид швидко нарощує свою чисельність і може витісняти місцевих мешканців водних екосистем.
Науковиця Галицького національного природного парку Олександра Бучко пояснює, що сонячний окунь не є автохтонним для українських водойм. Його природний ареал — Північна Америка; потрапивши до нас, він відбувся внаслідок штучного чи випадкового переселення людиною.
За словами дослідниці, цей вид спершу зафіксували в Криму та Донецькій області, а потім він поступово розповсюдився річками, озерами і ставками в інших регіонах країни.
Фахівчиня додає, що найбільшу загрозу сонячний окунь становить для місцевих хижаків — звичайного окуня, судака, щуки та йоржа. Причина — у його способі харчування: риба поїдає ікру й мальків інших видів, до того ж рано досягає статевої зрілості й дуже швидко розмножується.
Саме поєднання високої плодючості та ненажерливості, наголошує Олександра Бучко, створює серйозну конкуренцію для аборигенних видів. У місцях, де сонячний окунь укорінюється, чисельність традиційних хижаків поступово зменшується.
Зазвичай цей вид віддає перевагу зарослим ділянкам водойм із повільною течією або стоячій воді, тримається поблизу прибережної рослинності і рідко виходить на відкриті простори. Ловиться на різні тваринні наживки, найефективніше — на поплавкову вудку з хробаком.
Київський рибалка Олександр Мірзаєв неодноразово ловив сонячного окуня в столичних водоймах. За його спостереженнями, риба добре реагує як на нано‑відвідний повідець, так і на мормишку.
Водночас він сумнівається, що дрібний за розміром окунь може в буквальному сенсі витіснити інших жителів водойми.
«У нього ротик маленький, тому потрібні маленькі приманки. Як у пліточки. Як він там усіх витісняє?..» — каже рибалка.
Під час однієї з риболовель він упіймав не лише сонячного окуня, але й звичайного окуня, підлящика, червонопірку та плітку. За півтори години чоловік зловив дев’ять рибин і відпустив їх назад у воду.
Незважаючи на те, що молоді особини невеликі, сонячний окунь може досягати до 30 сантиметрів завдовжки, а деякі екземпляри навіть сягали 41 сантиметра.
Самців легко відрізнити за більш яскравою плямою на зябровій кришці; під час нересту їхнє забарвлення стає ще більш насиченим. Самці будують гнізда, охороняють кладку й доглядають за потомством.
Крім того, сонячний окунь давно популярний серед акваріумістів. У домашніх умовах він може жити до 12 років, тоді як у дикій природі тривалість життя зазвичай менша.
Фахівці підкреслюють, що повністю викорінити цей інвазивний вид у водоймах практично неможливо. Скоротити його чисельність можна лише через активний вилов, проте спеціальних програм чи дієвих методів боротьби зі сонячним окунем наразі немає. Тому подальше відновлення балансу в водоймах значною мірою залежатиме від природних процесів.
Також повідомлялося, що у Горенці зафіксовано серйозну екологічну проблему — в озеро Карачун потрапляють неочищені каналізаційні стоки. Під час ліквідації аварії на каналізаційних мережах фахівці КП «Гостомельводотеплопостачання» виявили несанкціоновану автономну мережу, через яку стоки без очищення скидаються безпосередньо у водойму. Після цього на місце виїхала робоча група ГСВА, яка провела обстеження.
Фото: Вig Кyiv
Створено за матеріалами: kyivschina24.com