Зміст:
Ексклюзив
Поки мешканці Білогородської громади щодня витрачають години в заторах, за зачиненими дверима сільської ради провели швидке містобудівне рішення, яке може остаточно паралізувати місцеву інфраструктуру. Ювілейна 100-та сесія має всі шанси запам’ятатися не звітами про досягнення, а прийняттям резонансних земельних рішень у повній непрозорості.
Без наочних графіків, інженерних розрахунків і без натяку на публічне обговорення — мінімальний кворум у 13 депутатів дозволив розпочати розробку детального плану території під багатоповерхову забудову майже на 30 гектарів і одночасно вирішив питання привабливої ділянки у Стоянці.
Чия це була ініціатива — випадкове співпадіння чи скоординована дія адміністративно залежних обранців? Чи справді цей крок націлений на розвиток громади, чи за ним стоїть прихований конфлікт інтересів?
Щоб розібратися в деталях і з’ясувати, чому доленосні рішення ухвалювалися поспіхом, незважаючи на негативний висновок профільної комісії, редакція отримала коментарі депутатів Білогородської сільської ради Романа Іваненка та Сергія Пишного. Вони принципово не брали участі в резонансному засіданні і відверто розповіли, що, на їхню думку, приховано за цим голосуванням.
Містобудування навпомацки: майже 30 гектарів без інфраструктури
Рішення про надання дозволу на розробку детального плану території майже на 30 гектарів 19 червня ухвалювалося в умовах фактичного інформаційного вакууму.
Депутати, які підтримали цю ініціативу, не бачили ні транспортузагружувальних розрахунків, ні інженерних проєктів, ні соціальних обґрунтувань.
Роман Іваненко відкрито називає такий підхід неприйнятним. За його словами, спроби «тихо» вирішувати долю десятків гектарів загрожують комфортному життю громади, яка вже страждає від транспортного навантаження, зокрема в Гореничах.
«Ризик у тому, що не всі депутати розуміють, що саме вони підтримують. А деякі цим користуються», — наголошує Іваненко.
За його словами, проєктанти «малюють» майбутні дороги й розв’язки, яких насправді немає:
«Забудова постане через два роки, а додаткові 500 автівок щоранку та щовечора стануть у ті самі затори».
Сергій Пишний оцінює рівень відкритості підготовки містобудівних рішень дуже низько — «два бали з дванадцяти».
«У нас із Білогородки є лише три виїзди — і щоранку люди стоять у заторах годинами. Куди ще будувати, якщо досі не виконано рішення щодо громадського транспорту і не збудовано дороги, передбачені генпланом? Матеріалів немає, тож дати оцінку неможливо», — обурюється Пишний.
Він додає, що за масштабної забудови власник ділянки мав би особисто представити проєкт громаді, а всі матеріали потрібно було оприлюднити до винесення питання на сесію. Фахові висновки мали б надати відділ архітектури та інші профільні структури.
Ігнорування висновків профільної комісії
Справжній масштаб проблеми стає очевидним, коли заглянути за лаштунки сесії.
За Витягом із Протоколу № 80 від 17 червня 2026 року, лише за два дні до пленарного засідання профільна земельна комісія розглядала звернення ТОВ «ІЗАР-СВ» щодо дозволу на розробку детального плану території для змішаної житлової забудови, що передбачає багатоквартирні будинки.
Комісія ухвалила однозначне рішення: три голоси «проти» і жодного «за». Офіційна причина відмови, занотована в документі, — відсутність каналізації. Попри це, за два дні питання потрапило на сесію й отримало потрібну підтримку депутатів.
«Ласий шматок» у Стоянці та «фекальні ріки» Білогородки
Не менш суперечливим стало погодження розробки детального плану території під торгівельно-офісну забудову у Стоянці — на комерційно вигідній ділянці поруч із супермаркетом, АЗС, McDonald’s та Wine Time.
Цікаво, що 12 березня 2026 року депутати вже розглядали й відхилили цей проєкт. Проте на 100-й сесії голоси раптом знайшлися.
Роман Іваненко пояснює історію цієї ділянки так:
«Ця ділянка — вузький клаптик землі, який тихцем відібрали в жителів села Стоянка ще до об’єднання громад через схему оформлення під “город”. Формально — законно».
Іваненко додає, що раніше пропонував розглянути викуп цієї ділянки громадою для створення сучасних торговельних рядів для місцевих підприємців, але на «ювілейній» сесії депутати вирішили інакше.
Тим часом інженерна інфраструктура громади вже ледь витримує навантаження. На думку депутата, забудовники економлять на комунікаціях, залишаючи мешканців із дешевими локальними септиками, які швидко виходять з ладу.
«Через кілька років вони перестають працювати, нечистоти фактично течуть під ноги жителям Білогородки, нас ставлять у заручники й змушують за кошт місцевого бюджету будувати нормальні очисні споруди… За що далі голосувати?» — питає Іваненко.
Анатомія кворуму: конфлікт інтересів чи просте співпадіння?
Найбільше питань викликає склад тих 13 депутатів, які забезпечили мінімальний кворум і схвалили початок розробки детального плану.
Багато з них мають фінансові або адміністративні зв’язки з Білогородською сільською радою: одні отримують зарплату з місцевого бюджету, інші працюють у виконавчих органах чи комунальних установах, а ще частина має родинні зв’язки з керівництвом громади.
Імена тих, хто визначив долю майже 30 гектарів землі:
- Реган П. Л. – заступник Білогородського сільського голови.
- Білозор І. О. – начальник відділу організаційного та аналітичного забезпечення.
- Гельгар В. В. – завідувач сектору мистецьких закладів та публічної бібліотеки відділу культури.
- Воловик В. І. – начальник відділу молоді і спорту.
- Мишута Ю. А. – працівник відділу молоді і спорту.
- Король О. Г. – заступник начальника управління з питань цивільного захисту.
- Хамідулін Б. Р. – начальник управління з питань відновлення, розвитку та міжнародного співробітництва.
- Царьова О. І. – директор КЗ «Центр надання соціальних послуг».
- Петровська І. В. – директор КЗ «Білогородський ліцей № 1».
- Очеретнюк Ю. О. – директор Білогородського академічного ліцею № 2.
- Іващук Р. Г. – працівник КП «Святопетрівське».
- Савустьян В. С. – брат дружини Білогородського сільського голови.
- Лиско І. С. – має родинні зв’язки з Реганом П. Л.
Особливо показовою є історія з Романом Іващуком — депутатом, членом земельної комісії та працівником комунальної установи. На засіданні профільної комісії він ознайомився з питанням і голосував «проти» розробки детального плану для майже 30 гектарів. На пленарному засіданні 19 червня його позиція несподівано змінилася на «за». Публічних пояснень такої трансформації не було.
Сергій Пишний каже прямо:
«Соромно дивитися, як колишні незалежні депутати, влаштувавшись на роботу в сільраду, втрачають себе й починають голосувати в руслі впливу».
Хоча формально закон не забороняє депутатам працювати в комунальних установах, моральний аспект подібних голосувань викликає серйозні запитання.
Чи на порозі громада опинилася перед колапсом?
Білогородська громада опинилася в зоні ризику інфраструктурного колапсу, і це рішення підписали її власні представники.
13 голосів «за» фактично віддали населені пункти на поталу хаотичній забудові, проігнорувавши офіційні висновки комісії про відсутність елементарної каналізації.
Рішення, прийняті в закритому режимі частиною депутатського корпусу, що працює в структурах сільради, можуть мати незворотні наслідки для кожного мешканця.
Багатоповерхівки без шкіл, нові квартали без доріг і фекалії на вулицях замість сучасних очисних споруд — така може стати реальність, якщо продовжаться кулуарні голосування.
Питання залишається відкритим: чи готові мешканці Білогородки мовчки спостерігати, як їхній життєвий простір приносять у жертву приватним інтересам, чи ініціюють активніший діалог зі своїми представниками задля спільного та відповідального планування майбутнього?
Фото: надано місцевими джерелами.
Створено за матеріалами: kyivschina24.com