Жителі будинку в Києві, який постраждав під час російської балістичної атаки, вже три тижні очікують на акт технічного обстеження. Через відсутність цього документа вони поки що не можуть скористатися більшістю механізмів допомоги для людей, що втратили житло, — про це розповіла мешканка будинку Ірина Саліхова.
За її словами, на під’їздах уже повісили оголошення про аварійний стан будинку та заборону перебування в ньому. Попри це мешканці змушені були самостійно шукати тимчасове житло.
«Хтось виїхав на дачу — всі розуміють, що це лише тимчасове вирішення. Хтось влаштувався у родичів, але після трьох тижнів спільного проживання вже починаються конфлікти. Є й ті, хто живе у наметі біля власного будинку», — ділиться мешканка.
Саліхова розповіла, що Фонд Хансена в Україні надав її родині безкоштовну однокімнатну квартиру за містом до кінця вересня. Вона вдячна за таку підтримку, але підкреслює, що це тимчасове вирішення, яке не вирішує основної житлової проблеми, а щоденні поїздки до Києва на роботу створюють додаткові труднощі.
До особистої втрати житла їй здавалося, що програми допомоги постраждалим добре продумані й прозорі. Проте на практиці, за її словами, ситуація виявилася зовсім іншою.
«На сьогодні маємо дев’ятиповерховий будинок, офіційно визнаний аварійним, мешканці якого по суті залишилися без розселення. І таких будинків у столиці та по всій країні дуже багато», — додає Ірина Саліхова.
Вона зазначила, що представники Подільської районної в місті Києві ради запропонували тимчасово переселити людей до пансіонату в Пущі-Водиці на два тижні. Однак там не дозволяють проживати разом із чоловіками та домашніми тваринами.
Саліхова також звертає увагу, що в Україні працюють десятки міжнародних організацій і партнерських країн, які надають допомогу постраждалим від війни. З власного досвіду вона вважає, що найпрактичнішою наразі є модель допомоги Фонду Хансена — хоча й вона носить тимчасовий характер і не доступна всім потерпілим.
Водночас залишається відкритим питання, які альтернативи пропонуються людям, що втратили житло внаслідок російських обстрілів.
«Чому не встановлено системних домовленостей із готелями, пансіонатами та іншими закладами розміщення? Чому люди, що залишилися без домівки через ракетні атаки, змушені самостійно шукати тимчасовий дах над головою? Чому не створюється перехідне житло для таких випадків? Чому аварійні будинки місяцями або навіть роками чекають на відновлення, а їхні мешканці залишаються сам на сам зі своїми проблемами?», — підкреслює вона.
Авторка допису зауважила, що багато країн-партнерів уже висловили готовність долучитися до відбудови українських міст і сіл після завершення війни. Проте, зазначає вона, люди, які втратили житло сьогодні, потребують допомоги вже зараз.
За словами Саліхової, це стосується тих, хто в лічені хвилини після нічної атаки опинився без дому та вже три тижні чекає на документ, без якого не можна оформити подальшу допомогу, а також тих, хто вдруге втратив житло після подій 2014 чи 2022 років.
«Мені здається, держава та місцева влада повинні дати відповідь на це питання не в майбутньому, а вже сьогодні. Більше того, вони вже давно запізнилися», — підсумувала вона.
Також повідомлялося, що у ніч на 6 липня російська ракета знищила квартиру мешканця Подільського району. Сам чоловік у момент атаки вже їхав на роботу — він виїхав раніше, ніж зазвичай, і вважає, що його розбудила нервова поведінка домашньої кішки. Чоловік піднявся раніше звичного часу й вирушив приблизно на 15–20 хвилин раніше.
Фото: Ірина Саліхова
Створено за матеріалами: kyivschina24.com