Зміст:
Що відбувається в Азії
Упродовж останніх двох років покоління Z — молодь віком приблизно від 14 до 29 років, яка змалку тримає в руках смартфон — вивела на вулиці сім азійських країн: Непал, Бангладеш, Шрі-Ланку, Іран, М’янму, Філіппіни та Індію. Ці протести не координували партії чи профспілки. Все організували звичайні мережі в месенджерах і соцмережах.
Вимоги повторювалися майже скрізь однакові: покласти край корупції й кумівству, коли посади та вигідні контракти отримують не найдостойніші, а “свої люди”. Дослідники наголошують: швидка цифрова мобілізація приховувала набагато глибші проблеми — роками накопичену злість через безробіття серед молоді та відчуття безкарності владних еліт.
Проте наслідки виявилися дуже різними. У більшості випадків протести змінили тон публічних дискусій та змусили владу піти на поступки. Іноді навіть валили конкретних лідерів. Але саму політичну систему це зачепило хіба один раз. Непал став тим самим винятком.
Непал: коли терпіння скінчилося
Щоб зрозуміти причину саме непальського вибуху, вистачить кількох цифр.
Безробіття серед молоді в країні наближалося до 20%. Простими словами — кожен п’ятий молодий непалець сидів без роботи. Індекс сприйняття корупції від Transparency International, де 100 балів означають майже повну відсутність корупції, а 0 — її тотальне панування, показав для Непалу лише 34 бали. Це 109-та позиція зі 182 країн — гірший результат, ніж у половини світу.
Ще більш показова цифра — грошові перекази від непальців, які працюють за кордоном і надсилають кошти рідним. У 2023 році вони склали майже 27% усієї економіки країни. Виходить, понад чверть непальської економіки тримається не на внутрішній роботі, а на заробітках людей десь далеко від дому. Лише протягом фінансового 2024–2025 року офіційні дозволи на роботу за кордоном отримали понад 800 тисяч непальців — приблизно стільки, скільки мешкає у Львові.
Вибух стався у вересні 2025 року. Молодь координувала протести через Discord — платформу, яку раніше використовували переважно геймери. Щойно влада заблокувала соцмережі, реєстрація у сервісі Proton VPN з території Непалу зросла на 6000% лише за три доби. Люди масово перейшли на Bitchat — месенджер, що працює через Bluetooth і взагалі не потребує інтернету. Протестувальники підпалили будівлю парламенту, а прем’єр-міністр Кхадга Прасад Шарма Олі того самого тижня подав у відставку. Спочатку повідомляли про 51 загиблого. Пізніше підтверджену кількість жертв підняли до понад 70, а постраждалих нарахували тисячі. Це найкривавіше зіткнення в Непалі з часів громадянської війни 2008 року.
Уряд жінки, яку молодь не голосувала
Далі держава діяла на диво швидко для Непалу. Всього за 48 годин після відставки прем’єра нижню палату парламенту розпустили. Владу передали тимчасовому кабінету — уряду, який керує країною лише до нових виборів, не змінюючи законодавство.
На чолі тимчасового уряду опинилася Сушіла Каркі, колишня голова Верховного суду. Вона стала першою жінкою-керівницею уряду Непалу. Цікавий факт: спершу активісти покоління Z прагнули бачити на цій посаді іншу людину — мера Катманду Балендру Шаха. Однак Шах сам відмовився і підтримав кандидатуру Каркі. Пізніше стало зрозуміло, наскільки точним був цей тактичний хід.
Одне з перших рішень оновленого уряду — призначити парламентські вибори через шість місяців. Мало хто вірив, що вони пройдуть мирно. Ще менше людей сподівалися на перемогу когось іншого, крім тих самих партій, які контролювали Непал десятиліттями.
Репер, який переміг чотириразового прем’єра
5 березня 2026 року відбулися вибори — і результат перевершив усі очікування.
Партія Rastriya Swatantra Party (RSP), заснована лише три роки тому, отримала 182 із 275 місць у парламенті. Їй не вистачило лише двох місць до конституційної більшості — порогу, що дозволяє змінювати навіть основний закон країни без узгодження з опозицією. З 165 округів, де депутатів обирають напряму, RSP перемогла у 125.
Головним героєм виборів став саме Балендра Шах — той самий мер Катманду, який півроку тому поступився посадою тимчасового прем’єра Сушілі Каркі. Кар’єру Шах починав не в політиці, а на сцені: у 2012 році він випустив дебютний реп-трек “Sadak Balak” (“Дитина вулиці”) про корупцію та нерівність. У 2022 році, без підтримки жодної партії, він несподівано переміг на виборах мера Катманду.
Цього разу Шах кинув виклик тому самому Кхадга Прасаду Шарма Олі, якого повалили протести. Шаху виповнилося лише 35 років, тоді як Олі — 74, і той встиг чотири рази побути прем’єр-міністром. Шах переміг Олі саме в його рідному виборчому окрузі — один із найсимволічніших результатів усієї кампанії. 27 березня 2026 року Балендра Шах склав присягу як наймолодший прем’єр-міністр Непалу за багато десятиліть.
Чому в інших країнах усе інакше
На фоні Непалу решта регіону виглядає геть по-іншому.
- Бангладеш. Вибори 2026 року повернули до влади давно знану Bangladesh Nationalist Party — стару партію замість нового обличчя.
- Шрі-Ланка. На виборах 2024 року перемогла лівоцентристська коаліція. Формально новий уряд, проте зібраний зі знайомих політичних блоків.
- Індія. У Делі в 2026 році тисячі студентів вийшли на вулиці через витік питань вступних іспитів, корупцію та безробіття серед випускників. Рух отримав власну самоіронічну назву — “тарганячий”. Протести змусили піти у відставку міністра освіти, а влада пообіцяла безкоштовні онлайн-курси підготовки та жорсткіші заходи проти витоку іспитів. Однак сам уряд утримав позиції.
- Індонезія та Філіппіни. Молодіжні протести створили серйозний суспільний тиск, але так і не привели до зміни влади.
Чому саме Непал пішов настільки далеко? Дослідники пояснюють це поєднанням трьох чинників: гранично низька довіра до всіх без винятку старих партій, армія й президент, які відмовилися силою придушувати протест, і вже готова організована альтернатива старій владі — партія RSP.
Що чекає на Непал далі
Прем’єр Балендра Шах сформував один із найменших урядів в історії країни — лише 14 міністрів. Він обіцяє ефективнішу, компактнішу державу. Кабінет затвердив “стоочкову програму реформ” — план зі 100 конкретних пунктів навколо п’яти напрямів: політична доброчесність, ефективність державного апарату, дисципліна в інституціях, цифрове врядування та боротьба з корупцією.
Проте легше не стане. Сотні тисяч молодих непальців і надалі щороку виїжджають працювати за кордон. Рівень бідності в країні досі перевищує 20%. Корупція та слабке управління нікуди не зникли просто тому, що змінилися обличчя у владі.
Уряд без досвіду керування державою має виконати обіцянки, на яких він виріс. Дослідники обережні у висновках: молодіжні рухи здатні змінити порядок денний і, у рідкісних випадках, навіть замінити тих, хто керує країною. А ось трансформувати те, як держава працює насправді, — завдання геть іншого рівня складності.
Створено за матеріалами: kyiv.news
