Зміст:
Ексклюзив
Навесні 2022 року невелике село опинилося в епіцентрі подій, що вирішували долю столиці. Під час битви за Київ Мощун став одним із напрямків, де українські захисники зупинили наступ противника і зірвали плани швидкого захоплення міста.
Запеклі сутички тривали тижнями й були одними з найінтенсивніших на підступах до Києва. Саме тут ворог не зміг закріпитися й відкрити шлях для подальшого наступу.
Сьогодні Мощун — це не просто географічна точка, а символ опору, пам’яті загиблих та відновлення після руйнувань.
Мирне життя до війни
До початку широкомасштабного вторгнення у 2022 році Мощун був тихим селом серед лісів у Бучанському районі. Село розташоване неподалік річки Ірпінь, яка згодом виконала роль природної лінії оборони для наших військ.
У мирні часи тут мешкало кілька сотень людей. Частина будинків використовувалася як дачні — жителі столиці приїжджали на вихідні, щоб відпочити серед лісу та біля річки.
Це було спокійне місце, далеке від воєнних реалій. Але вже наприкінці лютого 2022 року ситуація різко змінилася.
Село на шляху наступу
У перші дні вторгнення російські підрозділи швидко просунулися до передмість столиці. Під їхнім контролем опинилися Гостомель, Буча та частина Ірпеня.
Надалі противник намагався знайти шляхи переправи через Ірпінь, щоб просунутися далі на Київ. Однією з таких точок став саме Мощун.
Українське командування одразу усвідомило ризики: якби ворог влаштував плацдарм на правому березі й перекидав техніку та особовий склад, шлях на столицю міг би відкритися. Тому оборона цієї ділянки була критично важливою.
Бої, що тривали тижнями
Активні бої за Мощун розгорнулися на початку березня 2022 року. Російські підрозділи неодноразово намагалися прорвати українську оборону й закріпитися для переправи через річку.
Село зазнавалo постійних обстрілів із артилерії та мінометів, а ліси навколо стали ареною запеклих сутичок.
У боях брали участь підрозділи Збройних Сил України, десантники, бійці Національної гвардії та сили територіальної оборони.
Командувач оборони Київщини генерал-лейтенант Олександр Павлюк у подальших інтерв’ю розповідав, що ворог постійно намагався перекинути значні сили через річку.
«Вони прагнули створити плацдарм, щоб переправити техніку і особовий склад. Але кожна така спроба коштувала їм значних втрат», — згадував він.
Маловідомі деталі оборони
Битва за Мощун мала низку епізодів, які часто лишаються поза увагою. Одним із рішень оборонців стало штучне затоплення низин біля Ірпеня. Після підриву дамби вода заповнила низини і ускладнила пересування ворожої техніки.
«Місцевість фактично перетворилася на болото. Важка техніка не могла нормально рухатися, і це дало нам можливість виграти час», — згадував один із бійців.
Ще однією особливістю були дуже короткі дистанції між позиціями сторін. Багато сутичок відбувалося в лісових масивах поруч із селом.
Військові зазначали, що бої в лісах були надзвичайно інтенсивними — інколи відстань між українськими та російськими підрозділами становила лічені десятки метрів.
Перелом у боях
До середини березня бої за Мощун досягли апогею. Російські війська продовжували штурми, але українські підрозділи тримали оборону.
Поступово ситуація стала змінюватися на користь оборонців. Захисники стабілізували фронт і розпочали витіснення противника. 21 березня українські сили фактично відновили контроль над селом — момент, який став одним із переломних у захисті столиці.
Президент України Володимир Зеленський пізніше назвав Мощун селом, яке стало щитом для Києва.
«Невелике село Мощун стало щитом столиці», — наголосив він під час вшанування загиблих воїнів, які стримували наступ у цій місцевості.
Після цього наступ на Київ поступово почав згортатися.
Село після боїв
Коли гарячі сутички вщухли й мешканці почали повертатися, вони побачили іншу картину. За оцінками місцевої влади, пошкоджено або зруйновано до 80% житлового фонду. На деяких вулицях залишилися лише поодинокі будинки.
Ліси навколо Мощуна були всіяні вирвами від снарядів, а територію довго очищали від мін і нерозірваних боєприпасів.
Один із жителів згадував, що після повернення спочатку важко було зрозуміти, де стояв їхній дім.
«Коли ми повернулися, то спочатку навіть не впізнали нашу вулицю», — ділився він спогадами.
Як пережили бої місцеві жителі
Частина населення евакуювалася ще на початку бойових дій, але деякі люди залишалися у селі навіть під час найсильніших обстрілів. Вони ховалися в підвалах і рідко виходили назовні.
Одна з місцевих жительок пригадувала, що обстріли не припинялися практично ні на день.
«Ми сиділи в підвалі і чули, як усе навколо вибухає. Будинки горіли один за одним», — розповідала вона.
Незважаючи на руйнування, багато хто вирішив повертатися й відбудовувати свій дім.
«Це наша земля. Ми будемо її відновлювати, скільки б часу це не зайняло», — говорив один із мешканців.
Відновлення життя
Після звільнення області в Мощуні розпочали поступову відбудову інфраструктури.
Першими працювали сапери, які розміновували територію й вилучали нерозірвані боєприпаси. Далі відновлювали електропостачання, дороги та інші комунікації.
Частину житла відбудовують за державними програмами, іншу — за підтримки благодійних організацій. Для людей, які втратили оселі, встановлювали тимчасові модульні будинки.
Поступово мешканці поверталися до своїх домівок, відкривалися магазини і відновлювалися комунальні служби.
Пам’ять про оборону
Бої за Мощун увійшли до числа найважчих під час оборони Київщини. Поруч із селом створено меморіальний простір «Янголи Перемоги», присвячений українським воїнам, які загинули, стримуючи наступ на столицю.
Для місцевих та родин загиблих це місце стало символом пам’яті про події, які назавжди змінили історію села.
Мощун нині згадують як один із ключових рубежів оборони Києва в перші тижні повномасштабної війни. Попри значні руйнування, село поступово відроджується й нагадує про високу ціну, яку заплатили за те, щоб зупинити наступ на столицю.
Створено за матеріалами: kyivschina24.com