Зміст:
У 2019 році в Куренівці знесли заводський ансамбль, де радянський класицизм співіснував із дорадянським «цегляним стилем».
Від скляної тари — до художньої смальти
Виробництво скляної тари на заводі розпочалося 1954 року. У 1975-му тут освоїли виготовлення кольорової смальти для мозаїчних робіт. З 1993 року підприємство виготовляло художні скляні вироби зі сульфідного скла. У 2008 році виробництво припинили.
Який архітектурний ансамбль було втрачено?
Адміністративний корпус складався з двох поверхів і був мурований із силікатної цегли. Фасад вирізнявся ризалітом із трикутним розкріпованим фронтоном. Під карнизом розміщували ліплені розетки, а вікна обрамляли коринфські «кручені» колони.
Цех основного виробництва — триповерхова будівля з рисами дорадянської промислової архітектури. Декор витримано в «цегляному стилі» з елементами неоренесансу. Фасад другого і третього поверхів членували пілястри, а центральну частину увінчував аттик. На аттику виклали цеглою дату «1950». Перший поверх оформлено як цоколь із рустом і рустованими лопатками.
Чому це важливо знати
Знесення заводського ансамблю у 2019 році показало, як унікальні зразки промислової архітектури середини XX століття зникають без охоронного статусу. Куренівка втратила одну з небагатьох споруд, де радянський класицизм і дорадянський «цегляний стиль» співіснували в єдиному ансамблі.
Створено за матеріалами: kyiv.news
