Зміст:
У самому центрі Києва поступово руйнується унікальна споруда на Тарасівській, 9-А — відома як «Будинок тисячі вікон», пам’ятка архітектури початку ХХ століття, яка досі не була відреставрована.
Неподалік від університетських корпусів і головних міських артерій стоїть одна з найпомітніших будівель початку ХХ століття — будинок на Тарасівській, 9-А, прозваний «Будинком тисячі вікон». Незважаючи на охоронний статус, ця шестиповерхова споруда поступово втрачає свій вигляд і ризикує зовсім зникнути.
Зведений у 1913 році, будинок свого часу символізував достаток і прогресивність тодішнього Києва. Сьогодні він частіше фігурує в фотозвітах краєзнавців як приклад занедбаної історичної спадщини міста.
Родина Міхельсонів і доба меценатів у Києві
Ініціаторами будівництва були представники родини Міхельсонів — впливових підприємців дореволюційного Києва. Фрідріх Міхельсон відомий як власник кількох прибуткових будинків у центрі столиці та активний діяч у міському управлінні початку XX століття.
Історики підкреслюють, що Тарасівська тоді належала до району Паньківщини, який іноді називали «Латинським кварталом» через близькість до університету Святого Володимира та велику кількість професорів і заможної інтелігенції. Саме в цьому районі зводилися просторі прибуткові будинки, орієнтовані на європейські стандарти життя.
Інженерні рішення, що вражали
Коли будівництво завершили в 1913 році, споруда вважалася однією з технічно найсучасніших у місті. За архівними даними, у будинку застосували низку рішень, притаманних лише елітному житлу:
- електричне освітлення в квартирах і під’їздах;
- централізований водопровід і каналізація;
- пасажирський ліфт;
- високі стелі понад чотири метри з декоративною ліпниною;
- великі вікна для природного освітлення.
Будівля планувалася як прибутковий багатоквартирний об’єкт для заможних мешканців, котрі сприймали Київ як сучасну європейську столицю.
Двор-колодязь і походження назви «тисяча вікон»
Архітектурною родзинкою стало замкнене внутрішнє подвір’я-колодязь, оточене численними рядами вікон. Саме ця особливість і дала будівлі народну назву «Будинок тисячі вікон».
Києвознавець Кирило Степанець, який нещодавно опублікував нові світлини споруди, описує свої враження так:
«Коли заходиш у двір, виникає відчуття, що будинок споглядає тебе звідусіль. Порожні віконні отвори створюють мовчазну атмосферу, яку важко передати словами».
Фахівці відзначають, що подібні двор-колодязі були типовими для щільної міської забудови початку ХХ століття, але таких масштабних прикладів у Києві збереглося дуже мало.
Після революції: комуналізація та нові призначення
Після подій 1917–1918 років будинок, як і більшість прибуткових споруд, був націоналізований. Просторі квартири розділили на комунальні кімнати, що призвело до втрати оригінальних інтер’єрів і поступового зношення конструкцій.
У другій половині XX століття споруду частково переобладнали для освітніх потреб — тут розміщувалися приміщення одного з корпусів Національного університету харчових технологій. Перші поверхи використовували під музичні студії та репетиційні зали. Проте капітальної реставрації так і не провели.
Стан сьогодні: формальна охорона без реальних кроків
Наразі будинок фактично занедбаний. За повідомленнями активістів і краєзнавців, найсерйозніші пошкодження спостерігаються на верхніх поверхах:
- пошкоджені перекриття;
- вибиті вікна;
- протікання даху;
- сліди мародерства та пожежні ризики.
Хоча будинок внесено до реєстру об’єктів культурної спадщини місцевого значення, на практиці консервація чи реставрація не проводяться.
Чи можливе відновлення будівлі
Громадські ініціативи та архітектурні спільноти неодноразово привертали увагу до критичного стану споруди. Експерти вважають, що відновлення реальне, але потребує:
- повного технічного обстеження;
- суттєвих інвестицій;
- участі кваліфікованих реставраторів;
- чіткого бачення майбутнього призначення будівлі.
Без цих заходів «Будинок тисячі вікон» ризикує піти тією ж дорогою, що й багато інших історичних споруд Києва — не через стихійні лиха, а внаслідок тривалої байдужості.
Чому збереження важливе для всіх
Ця споруда — не просто архітектурна пам’ятка. Вона є матеріальним нагадуванням про період, коли Київ формувався як модерне європейське місто з власною меценатською традицією, підприємницьким духом і сміливими інженерними рішеннями.
Втратити цей будинок означатиме:
- позбутися унікального прикладу прибуткової забудови початку XX століття;
- ще більше спотворити історичний вигляд Паньківщини;
- підтвердити системну проблему, коли охоронний статус існує лише в паперових документах.
Питання порятунку «Будинку тисячі вікон» сьогодні — лакмусовий папірець не лише для місцевої влади, а й для ставлення міста до своєї пам’яті й історичної спадщини.
Створено за матеріалами: 44.ua