Зміст:
Військовий Геннадій Сінцов, який перебував на виставці озброєнь під Києвом під час російського ракетного удару 24 липня, поділився своїми пережиттями. Він пригадує перші миті після вибухів і розповідає, як на власному автомобілі евакуював важкопораненого побратима. Свої спогади військовий опублікував у Facebook.
У день атаки Сінцов був серед учасників виставки, коли по території вдарили балістичні ракети. Незважаючи на смертельну небезпеку, він вижив і згодом детально описав те, що відбувалося в момент обстрілу.
«Чудом вцілів»: як військовий опинився на місці російського удару
За словами Геннадія, врятуватися йому вдалося лише дивом.
«Я там був особисто. Чудом вцілів і вивіз на своєму авто важкопораненого товариша», — пише Геннадій Сінцов.
Військовий розповів, що про захід дізнався заздалегідь. Разом із колегами планували приїхати великою групою, але через організаційні обставини цього не сталося — велика команда інструкторів з ним не приїхала.
«Смс з місцем проведення отримав в особисті повідомлення пізно ввечері в четвер», — каже чоловік.
Прибувши на місце близько 10:25, Сінцов зареєструвався приблизно о 10:35 і вирушив разом із товаришем оглядати експозицію та вітатися зі знайомими в наметах. Початок заходу затримували, бо ще тривала реєстрація учасників.
«Від траси до безпосереднього місця їхати декілька сотень метрів дуже вузькою дорогою в лісі. Це місце активного відпочинку, просто приватний тир. Парковка тиру обладнана на декількох рівнях. На верхньому можна було залишити авто, а на нижньому — проходив захід», – зазначає військовий.
Приблизно о 11:15–11:20 він спитав у організаторів, коли розпочнеться подія. У відповідь повідомили, що старт відбудеться після завершення офлайн-реєстрації всіх учасників.
«Біля намету реєстрації в той час було десь 30–40 осіб. Бачив, що писали, що на заході брало участь близько 300 учасників. Це не так. Думаю, що загалом, на момент вибухів, безпосередньо на заході, було 100–150 учасників і організаторів. Всі інші були у стрілецькому тирі, де проходили якісь змагання зі стрільби», – додав Геннадій.
«Майже всі лежали на землі»: перші хвилини після вибухів і порятунок пораненого
Після розмови з організаторами Геннадій повернувся до товариша — і в цей момент пролунали потужні вибухи. За його словами, дві ракети вибухнули дуже близько.
«Сирену я не чув. Чи працював звʼязок, я не знаю. Ми розмовляли, в телефон не дивився. Від вибухів я трошки пригнувся і повернувся подивитися на майданчик, де стояли намети. Майже всі лежали на землі. Наче хтось стукнув кулаком по шахівниці. Багато хто кричав від болю. З одного з наметів щось велике випало і горіло», — згадує військовий.
Товариш лежав обличчям униз. Спочатку Геннадій подумав, що той просто впав під час вибуху, але швидко зрозумів, що ситуація значно серйозніша й може пролунати ще один удар.
«Почав кричати товаришу, що треба звідси кудись бігти. Одночасно комусь кричав, чи є тут сховище. Хтось пробіг поруч і показав рукою в сторону — десь там. Це все митті. Товариш не піднімався. Я нахилився над ним і перевернув його. Він тримався руками за живіт з лівого боку, а між пальцями вилазили кишки», — ділиться чоловік.
Не витрачаючи часу через ризик повторного обстрілу, Геннадій почав самотужки тягнути пораненого за ноги в бік найближчої будівлі. Згодом до нього приєдналися інші люди, які допомагали.
«Максимально притис його рукою дірку в животі, я сказав йому, що зараз пригоню авто. В будь-який момент могла бути чергова ракета — чекати не можна. Оскільки поранених навколо було багато, зрозумів, що лікарі до нас дістануться не скоро. В голові було дві думки: поранення в живіт — це важке поранення і те, що зараз точно буде ще приліт», – підкреслив військовий.
Під час евакуації по території пролунали ще вибухи — за словами Геннадія, між першим і третім вибухом пройшло близько п’яти хвилин. При підході до авто він побачив розбите заднє скло і пошкоджене лобове, але все ж зміг завести машину й виїхати вниз.
«Товариша затягли трошки глибше, чимось прикрили дірку в животі. Підбіг і попросив, щоб допомогли затягнути його в машину. Нас було 4–5, всі разом поклали його на заднє сидіння, і я поїхав. Товариш був у тямі, я йому постійно щось кричав, типу: «Потерпи, ми зараз, я швидко, тримай міцніше руки». Повертав голову до нього, він просто тримав кишки руками. Зупинятися не було часу. Потім я вже зрозумів, що у нього була внутрішня кровотеча, і кров видавлювала нутрощі назовні», – згадує Геннадій Сінцов.
Під час евакуації на дорогах зустрічалися люди з травмами та слідами крові. Проїжджаючі машини зупинялися, щоб підібрати поранених. Коли Геннадій залишав територію, затору транспорту ще не було.
Пораненого товариша оперували майже шість годин. Через значну крововтрату стан був критичним, але, за словами Геннадія Сінцова, зараз пацієнт виживе.
Після чергового масованого обстрілу Києва питання доступності й безпеки укриттів знову опинилося в центрі уваги. Громадська організація «Рух За Перемогу» повідомила про початок експертизи столичних укриттів і закликала мешканців інформувати про недоступні, зачинені або небезпечні сховища.
Фото: ДСНС України
Створено за матеріалами: kyivschina24.com