Зміст:
Голос, який вдалося зберегти
У своїх записах Катерина Савенко детально фіксувала, як її родина, сусіди та інші цивільні намагалися вижити під обстрілами: шукали воду, їжу й безпечні місця. Вона відтворювала перетворення міста, описувала власні страхи, згадувала мирне повсякденне життя та вчинки людей, які допомагали одне одному. Перед смертю Катерина попросила сестру: «Знайди щоденник і розкажи всьому світу, що відбувалося в Маріуполі». Ці записи зберегли, підготували до видання й окремо опублікували завдяки ініціативі Фонду Ріната Ахметова, Музею «Голоси Мирних» та Групи «Метінвест».
Хто говорив про цінність особистих свідчень
Презентація пройшла в рамках публічної розмови «Голос, який вдалося зберегти. Як особисті історії стають пам’яттю про війну». У заході взяли участь голова Наглядової ради Фонду Ріната Ахметова та Музею «Голоси Мирних» Наталія Ємченко; очільниця Центру громадянських свобод і лауреатка Нобелівської премії миру Олександра Матвійчук; керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки Антон Дробович; головний лікар Маріупольської міської лікарні № 4 імені Ілліча Андрій Серветник; а також журналіст і історик Олексій Мустафін. Модерував розмову Микола Осиченко — колишній президент Маріупольського телебачення, а ведуча Суспільного Анна Заклецька прочитала уривок зі щоденника.
Андрій Серветник, який працював у лікарні під час блокади, зазначив, що ці записи достовірно відтворюють повсякденний досвід маріупольців: спочатку люди вірили, що все завершиться за кілька днів, але з кожною сторінкою надія танула. Олександра Матвійчук підкреслила, що особисті свідчення допомагають документувати воєнні злочини проти цивільного населення та відновлювати справедливість — від притягнення винних до відповідальності до забезпечення права бути почутими. Антон Дробович говорив про нагальну потребу вже сьогодні створювати умови для належного збереження особистих текстів, аудіозаписів і фотографій. Олексій Мустафін звернув увагу на відповідальність медіа — передавати такі історії точно, делікатно й без спотворень.
«Катін Цвіт»: якою може бути пам’ять, поки Маріуполь в окупації
За словами Наталії Ємченко, у Музеї «Голоси Мирних» зберігаються понад 12,5 тисяч свідчень людей, які пережили трагедію Маріуполя, а загалом станом на червень 2026 року установі передали понад 145 тисяч історій. Над виданням працівники музею працювали спільно з родиною Катерини Савенко, консультувалися з істориками, психологами та фахівцями з меморіалізації.
Оскільки зараз неможливо створити меморіальний простір у самому Маріуполі, команда проєкту пропонує ідею «Катиного Цвіту» — невеликої символічної інсталяції, натхненної любов’ю авторки до квітів, про які вона часто згадувала навіть під час облоги. Такі місця могли б з’явитися в різних містах світу й нагадувати про Маріуполь і його мешканців — не лише про трагедію, а й про ту любов до життя, яка пронизує щоденник.
Де побачити виставку та придбати книгу
Виставка Музею «Голоси Мирних», присвячена «Щоденнику Катерини Савенко», проходитиме в Музеї історії міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 7) з 21 липня до кінця серпня. Графік роботи: середа — неділя, з 12:00 до 19:00. Придбати книгу можна на сайті видавництва ІРІО та в найбільших книжкових мережах України. Раніше восени на Хрещатику діяла вулична виставка «Наш Маріуполь», присвячена історії міста від козацької доби до сучасності.
Раніше ми писали, що у Білій Церкві збудують квартал на 1000 квартир для переселенців із Маріуполя, а Довженко-Центр показував документальний цикл «Фортеця Маріуполь» про оборону міста.
Створено за матеріалами: kyiv.news