Зміст:
Що відбулося на акції
Родичі полонених захисників Маріуполя зібралися під стінами Верховної Ради, щоб ще раз наголосити владі та міжнародним партнерам на критичності ситуації з бранцями. Люди тримали в руках фотографії своїх рідних і плакати з вимогою не викреслювати їхні імена з можливих списків на обмін.
Одна з учасниць протесту, Валерія Ткаченко, розповіла, що її батько знаходиться у російському полоні з 2022 року, і родина досі не має жодних підтверджених відомостей щодо його стану. За її словами, вони щодня чекають бодай найменшої звістки.
Історії родин, які чекають на звільнення
Сестра полоненого бійця «Азову» Тетяна дізналася про полон брата після перегляду відео з виходом захисників із «Азовсталі».
Пані Наталія, мати військового, статус якого Росія досі офіційно не підтвердила як полоненого, розповіла, що лише свідчення іншого звільненого бійця дали змогу дізнатися про долю її сина. Родина побоюється, що ті, кого не визнали офіційно, ризикують не потрапити в обмінні списки.
Про необхідність посилення міжнародного тиску також заявила дружина полоненого бійця «Азову» Ігоря Муляра. Вона зауважила, що російський суд присудив її чоловікові тривалий строк, а його стан здоров’я залишається важким.
Контекст: ситуація з полоненими Маріуполя
Згідно з даними керівника ГУР Міністерства оборони Кирила Буданова, у російський полон потрапили понад 800 бійців «Азову», з яких понад 200 уже вдалося повернути. Однак значна частина захисників залишається в неволі вже четвертий рік поспіль.
23–25 травня відбувся масштабний обмін у форматі «1000 на 1000», проте серед повернених не виявилося військових 12-ї бригади «Азову». У штабі пояснили це тим, що російська сторона самостійно формувала списки для передачі.
Президент Володимир Зеленський 19 листопада висловив надію відновити обміни з Росією до кінця 2025 року. Водночас ГУР попереджав, що часті акції протесту можуть ускладнювати переговорний процес щодо обмінів, хоча родини наголошують, що мовчання також несе серйозну небезпеку.
Чому це важливо знати
Родини маріупольських захисників багато років живуть у стані невизначеності й не мають гарантованої інформації про своїх близьких. Тримати тему полонених у фокусі громадськості важливо для посилення міжнародного тиску на Росію та нагадування про гуманітарні зобов’язання щодо утримуваних воїнів. Для Києва це також питання довіри суспільства до процесів обміну та ефективності державної підтримки сімей оборонців.
Створено за матеріалами: kyiv.news