Зміст:
Хто ініціював створення Алеї та чому саме зараз
Дмитро Серебрянський, в.о. ректора Державного податкового університету, став автором ідеї створити Алею полеглих Героїв. Звертаючись до родин загиблих, він підкреслив: жодні слова чи вчинки не заповнять біль від втрати рідної людини. Проте заклад робитиме все можливе, щоб пам’ять про Героїв не згасала серед нових поколінь університетської спільноти.
«Що б ми не сказали, що б ми не зробили, ми ніколи не заповнимо порожнечу, яка є в серцях ваших родин. Але ми робимо все можливе для того, щоб пам’ять про цих відважних Героїв жила в серцях кожного нашого студента, викладача, співробітника», — зазначив Дмитро Серебрянський.
Алею розмістили так, щоб вона стала частиною повсякденного життя Університету. Повз стенди з іменами й фотографіями щодня проходитимуть студенти, викладачі та гості ДПУ.
82 імені, повз які щодня проходитимуть студенти
На стендах Алеї увічнили 82 імені випускників, студентів і працівників, чиє життя у різні роки пов’язувалося з Університетом. За кожним іменем стоїть окрема історія: людина навчалася, працювала, будувала плани й мріяла про майбутнє.
Серед тих, кого вшанували, — випускник Університету 2024 року Данило Пархоменко з позивним «Тренер». Він загинув 2 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Родинське на Донеччині.
На церемонію відкриття прибули родини Героїв з різних куточків України. Захід розпочали виконанням Державного Гімну України та хвилиною мовчання. Після цього присутні пройшли Алеєю, зупиняючись біля облич і імен своїх рідних.
Особливе значення Ірпеня і символіка 29 серпня
Для Ірпеня це місце має особливе значення. У перші дні повномасштабного вторгнення місто перетворилося на один із форпостів оборони Києва. Серед Героїв на Алеї є й ті, хто загинув, захищаючи саме Ірпінь.
Символічною стала й сама дата відкриття. 29 серпня Україна вшановує Захисників і Захисниць, які поклали життя за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави. Цей день пов’язаний з Іловайською трагедією 2014 року, коли сотні українських військових і добровольців загинули, виходячи «зеленим коридором» через соняшникові поля. Тому символом дня став сонях.
Того ж дня Університет долучився до Всеукраїнської акції «Стіл пам’яті». За столом залишили порожнє місце — для тих, хто вже ніколи не сяде за нього поруч.
Чому Алею відкрили саме біля храму
Алею розмістили не випадково — поруч з Університетським храмом Святого Миколая Чудотворця, місцем молитви й духовної підтримки. Настоятель храму, капелан протоієрей Андрій Клюшев, розповів про зв’язок цього місця з людьми на фотографіях. Свого часу вони так само ходили цими стежками, приходили до храму, навчалися й працювали в Університеті.
Відкриття завершилося спільною молитвою за полеглих Героїв, яку провів отець Андрій. Тепер цією Алеєю щодня проходитимуть студенти, викладачі й гості ДПУ — і знатимуть імена тих, хто захищав країну.
Чому це важливо знати
Лише з Ірпінської територіальної громади з 2014 року загинуло 166 захисників, і ця цифра, на жаль, продовжує зростати. Алея в ДПУ — не перший меморіал громади. У місті також триває реконструкція міської Алеї Пам’яті Захисників України. Подібні простори пам’яті останніми місяцями з’являються і в Києві — наприклад, третю чергу Алеї Героїв відкрили на Оболоні.
У Дарниці також відкрили сквер Горянського з меморіалом «Омега Незламних» — ще одним простором пам’яті про захисників Києва.
Створено за матеріалами: kyiv.news
