Зміст:
Відновлення транзиту російської нафти південною гілкою нафтопроводу «Дружба» до Угорщини та Словаччини 22 квітня 2026 року стало кульмінацією складних переговорів щодо фінансової стабілізації України. Після 85 днів вимушеного простою, спричиненого ударом РФ по станції в Бродах, потік знову рушив на захід, але тепер цей маршрут має значно сильніший політичний вимір, ніж просто енергетичне переведення. Про це зазначає NV.
Нафта заради виживання: ціна європейської допомоги
Ця подія — результат тонкої політичної угоди: ремонтні роботи в Києві були завершені саме тоді, коли в Брюсселі остаточно погодили пакет допомоги Україні на 90 мільярдів євро. Тривалий час прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан користувався правом вето, захищаючи інтереси національного енергетичного сектору та наполягаючи на гарантіях безперебійних поставок.
Для Будапешта «Дружба» — не просто інфраструктурний проєкт, а фундамент економічної моделі, яку Орбан вибудовував роками, часто нехтуючи диверсифікацією джерел енергії.
Чинник Петера Мадяра: прагматизм нової угорської влади
На тлі перемоги опозиційного лідера Петера Мадяра картина ускладнилася. Хоча офіційна позиція нового уряду передбачає поступову відмову від російських енергоресурсів до 2035 року, реальна політика вимушує діяти більш прагматично вже зараз.
Мадяр має продемонструвати виборцям стабільність, а доступ до дешевої нафти — ефективний інструмент для пом’якшення соціальної напруги під час перехідного періоду. Зі сторони України це виглядає як непроста, але раціональна домовленість: Президент Зеленський підкреслив, що технічна готовність трубопроводу прямо пов’язана з виконанням зобов’язань партнерів.
Економічний цинізм агресора та лазівки для MOL
Отримання фінансової підтримки є критичним для стійкості української економіки, і якщо ціною цього стає транзит ресурсів РФ, Брюссель і Київ погодилися піти на такий крок, нехай і з великим внутрішнім спротивом. Водночас Кремль не залишається осторонь: заробляючи на цьому маршруті приблизно 6 мільярдів доларів на рік, він намагається зберегти хоча б частину грошових надходжень під тиском санкцій та утримати Угорщину в залежності від своїх енергоресурсів.
Юридичну складову питання забезпечує угорська компанія MOL, яка купує нафту безпосередньо на кордоні Білорусі та України. Така схема формально дозволяє обходити обмеження, оскільки товар нібито переходить у власність європейської компанії ще на кордоні.
Однак експерти попереджають про хибну впевненість у «надійності» Москви як партнера — агресор у будь-який момент може знову атакувати інфраструктуру, звинувативши Україну у зриві постачань, або висунути нові політичні вимоги до Будапешта. Брюссель, натомість, поставив жорсткий дедлайн: до кінця 2027 року цей транзитний маршрут має припинити свою роботу назавжди.
На даному етапі кожна зі сторін отримала те, на що сподівалася: Україна — необхідні кошти для оборони, Угорщина — тимчасове енергетичне заспокоєння, а РФ — додаткові надходження для підтримки своєї економічної та військової машини. Це класичний приклад угоди за розрахунком, де вартість кожного бареля вимірюється не лише грошима, а й здатністю витримати політичну конкуренцію та виснаження.
Раніше повідомлялося, що у Києві запрацював новий майданчик міського центру соціальної, психологічної, професійної та трудової реабілітації «Аскольд».
Фото:
Створено за матеріалами: kyivschina24.com