Зміст:
Від «103» до «102»: як почався шлях у поліцію
З початку повномасштабного вторгнення Євгеній добровільно пішов до Збройних Сил України. Перший рік служби він провів як бойовий медик на Чернігівщині. Саме тоді побратими дали йому позивний «Пілюлькін» — бо для товаришів він був тим, хто «лікує будь-які хвороби».
У 2023 році Євгеній став на облік у 44-ту механізовану бригаду ЗСУ, пройшов курси підвищення кваліфікації за кордоном, а після навчань потрапив на східний напрямок — на Куп’янщину. Він підкреслює: бойовий медик — це по суті піхотинець із додатковою місією. На виходи він виходив зі зброєю, але завжди мав при собі турнікети, шприци та інші медикаменти.
За час служби Євгеній бачив багато втрат, але й врятував чимало побратимів. Один епізод назавжди вкарбувався в пам’ять: після артобстрілу один із товаришів отримав поранення, що призвело до ампутації всіх кінцівок. Незважаючи на відчайдушні дії Євгенія, врятувати друга не вдалося.
Що сталося 12 травня 2024 року
Наступного дня після цієї втрати для Євгенія настав переломний момент. Під час відходу з позицій він підірвався на міні. «Спочатку я навіть не зрозумів, що втратив ногу. Біжав від вибуху, як міг. Коли усвідомив — миттєво наклав собі турнікет. Побратими втягнули мене в бліндаж, і я чекав евакуації понад 22 години», — згадує він.
Попереду був тривалий і виснажливий шлях реабілітації та перші кроки на протезі. «Сказати, що це було важко — нічого не сказати. Я й досі не розумію, як витримав той період. Це був неймовірний біль», — ділиться Євгеній.
Чому ветерани обирають поліцію
Незважаючи на пережите, Євгеній не міг довго залишатися осторонь. Після реабілітації він спочатку працював фельдшером у бригаді екстреної медичної допомоги, а згодом став оператором служби «102» у столичній поліції. За його словами, у поліції зараз створені належні умови для ветеранів, щоб ті, хто пройшов через пекло війни, могли працевлаштуватися, реалізуватися та й надалі допомагати людям.
Так у житті Євгенія відбувся символічний перехід — зі «103» на «102». Суть залишилася тією ж: допомагати, рятувати та бути там, де це найбільше потрібно. «Чоловіки мають вчиняти чоловічі вчинки, а не ховатися від відповідальності. Хто, як не ми, має себе захищати?» — говорить він.
Як повідомлялося раніше, інший ветеран Збройних Сил України після двох поранень також обрав службу в поліції — цього разу на Київщині.
Чому це важливо знати
Повернення ветеранів до активного суспільного життя — одне з ключових завдань для столиці та всієї країни. Історія Євгенія Ляшенка демонструє: навіть після найтяжчих поранень можна знайти місце, де набуті навички й характер щодня рятують людей. Поліція міста цілеспрямовано формує умови для таких людей — і це уже стало не винятком, а системним підходом.
Раніше ми писали
Раніше повідомлялося, що ветерани столичної поліції проходять реабілітацію за допомогою дайвінгу — нового підходу до відновлення після бойових травм, який отримав підтримку фахівців.
Створено за матеріалами: kyiv.news