Володимир Ніколаєв — майстер київського неоренесансу

Хто такий Володимир Ніколаєв і як він опинився в Києві?

Володимир Ніколаєв завершив навчання в Імператорській академії мистецтв у 1871 році й відтоді пов’язав своє життя з Києвом. Його професійний шлях включав посади міського архітектора, єпархіального архітектора та головного зодчого Києво‑Печерської лаври. У 1892 році йому присвоїли звання академіка архітектури. Паралельно з професійною діяльністю він був активним громадським діячем: обирався гласним міської думи, очолював київський архітектурний відділ Російського технічного товариства та керував художнім училищем. Помер на 65‑му році життя й був похований на Аскольдовій могилі.

Як виглядала його спадщина в Києві?

У межах Києва Ніколаєв збудував 27 громадських споруд і 18 храмів; загалом у місті та єпархії він був автором проєктів більше ніж восьми десятків церков. Окрім культових споруд, до його доробку входили притулки, навчальні заклади, промислові будівлі та приватні особняки. Найвідомішим приватним проєктом вважають особняк Лібермана — нинішній будинок Спілки письменників України. Споруджений у 1879 році, він був повністю перебудований у 1896 році для цукрового магната Симхи Лібермана в дусі неоренесансу.

Які великі міські проєкти завершив Ніколаєв?

Ніколаєв брався за об’єкти, робота над якими застопорилася через технічні чи організаційні проблеми. Так, будівництво Володимирського собору, що велося з 1862 року, зупинилося через тріщини в арках і помилки в розрахунках — саме він зумів довести споруду до кінця. Оперний театр, роботи над яким почалися в 1899 році, також чекали завершення: Ніколаєв закінчив будівництво в 1901 році. До того ж він доклав значних зусиль до відновлення Успенського та Софійського соборів і робіт у Київській академії, а також спроєктував постамент пам’ятника Богдану Хмельницькому.

Що таке еклектика та історизм в архітектурі?

Еклектика — архітектурний напрям XIX століття, за якого майстер поєднує мотиви різних історичних стилів у межах однієї споруди: елементи готики, ренесансу, бароко та візантійської традиції можуть співіснувати в одному проєкті. Один із варіантів еклектики — неоренесанс — звертається до форм італійського Відродження: рустовані фасади, аркові вікна, пілястри й виразні карнизи. Саме майстерним поєднанням цих засобів Ніколаєва вважають творцем київського неоренесансу й помітним представником доби еклектики та історизму.

Що на цьому місці тепер?

Більшість споруд Ніколаєва збереглися й і надалі формують обличчя міста. Особняк Лібермана — сучасний будинок Спілки письменників України — стоїть на своєму місці. Оперний театр і Володимирський собор продовжують функціонувати як діючі установи. Постамент пам’ятника Богдану Хмельницькому лишається одним з ключових символів Києва. Водночас частина його творів зазнала перебудов або зникла, що стало спільною долею багатьох садиб і пам’яток кінця XIX — початку XX століть.

Чому це важливо знати

Ніколаєв — один із небагатьох зодчих, чия праця буквально вписана в топографію міста: від головних площ до монастирських мурів. Розуміння того, хто створював Київ і якими були їхні архітектурні принципи, дозволяє «читати» місто як текст, а не просто жити в ньому. Знаючи автора фасаду чи купола, ми по‑іншому дивимося на будівлю й точніше усвідомлюємо, що потребує збереження.

Раніше ми писали

Раніше повідомлялося, що делегація ОБСЄ відвідала руїни будинку, зруйнованого 6 липня. Також раніше повідомляли про атаку на Київ: поранених уже 17, пошкоджено 22 будинки й 47 автомобілів.