Забутий будинок на розі Хрещатика, що поступився місцем ЦУМу

Чому ця споруда має значення для історії Києва

1860‑ті роки — пора, коли Хрещатик лише набував статусу головної комерційної вулиці міста. Більшість забудови тоді була низькою, тож чотириповерховий будинок на одному з найбільш почесних перехресть став помітним архітектурним акцентом. У цей період Київ переживав будівельний бум: місто швидко розросталося, з’являлися прибуткові будинки, готелі та торгові заклади.

Вулиця Фундуклеївська — названа на честь цивільного губернатора Івана Фундуклея — була однією з найжвавіших і комерційно важливих артерій Києва. Наприкінці XIX — на початку XX століття споруди тут поступово піднімалися у висоту: існуючі будівлі часто надбудовувалися до чотирьох і навіть п’яти поверхів.

Спочатку споруда на куті мала форму літери «Г» і складалася з двох поверхів. У 1870‑х роках за проєктом архітектора В. Сичугова її надбудували ще двома поверхами. Фасади були горизонтально членовані поясами; напівциркульні та прямокутні вікна декорували сандриками, що нагадували виступи‑карнизи. Зрізаний кут будівлі виділяв еркер на рівнях другого й третього поверхів, який пізніше, у 1910‑х роках, замінили на балкони.

Кому належав будинок

Певний час власницею споруди була купчиха Амалія Шедель. У 1894 році вона продала будинок Якову Бернеру — київському купцю першої гільдії, власнику цегельних підприємств і активному міському діячу. Бернер був однією з провідних фігур київського бізнесу кінця XIX — початку XX століття.

Яків Миколайович народився 1837 року в Києві в родині купця, що належала до старовинного місцевого єврейського роду. Основний капітал він нажив на цегельних заводах: під час буму будівництва 1870‑х років йому вдалося зосередити в своїх руках кілька таких підприємств. Один із його заводів розташовувався поблизу сучасної станції метро «Либідська» і займав площу більше 7 гектарів.

У центральній частині міста Бернер володів кількома садибами з капітальною забудовою. Окрім кутового будинку на Хрещатику, він мав велику садибу на перетині сучасних вулиць Хмельницького та Володимирської, навпроти Оперного театру. У 1902–1904 роках за його кошти поруч збудували п’ятиповерховий будинок у стилістиці київського ренесансу за проєктом архітектора Андрія Краусса. Бернер також обирався гласним Київської міської думи й займався благодійницькою діяльністю.

Як споруда була втрачена

У 1918 році, під час обстрілів більшовиків Києва, будинок згорів. Після пожежі споруду розібрали. Однак ділянка довго не пустувала: у різні роки на цьому місці з’являлися павільйон зі звіринцем та недобудований комплекс державних установ.

Остаточний вигляд місця сформували в 1936–1939 роках, коли тут спорудили Центральний універсальний магазин — ЦУМ у стилі ар‑деко. Його відкрили 1 травня 1939 року. Семиповерхова будівля з високими стелями, мармуровими сходами та ліфтом швидко стала одним із символів радянського Києва. У 1955–1958 роках до неї добудували крило з боку Хрещатика, а в 2012–2016 роках провели масштабну реконструкцію збереженням історичного фасаду 1939 року.

Чому це варто пам’ятати

Історія кутового будинку на Хрещатику й Фундуклеївській — приклад того, як війни та політичні потрясіння стирають архітектурну пам’ять міста. Класицистична споруда, що понад півстоліття була помітним елементом одного з ключових перехресть Києва, зникла внаслідок збройного конфлікту 1918 року.

На її місці з’явився ЦУМ — архітектура іншої епохи та стилю, яка сьогодні вже має власну історичну цінність. Тема збереження архітектурної спадщини Києва залишається актуальною: чимало історичних будівель у центрі під загрозою через безконтрольну забудову та недбале ставлення до культурної спадщини. Водночас існують і позитивні приклади — реставрації та інші ініціативи, які допомагають відновлювати і зберігати автентичні споруди й повернути місту втрачений історичний образ.

Раніше ми писали

Ми розповідали про п’ять знакових будівель Києва ХХІ століття — від архітектурної гордості до прорахунків, аналізували проблеми сучасної забудови столиці та її взаємодію з історичним контекстом. Окрім того, повідомляли про демонтаж першого МАФу на Хрещатику, який простояв понад 15 років — частину масштабного очищення головної вулиці міста. Також висвітлювали підписання меморандуму щодо реставрації будинку Сікорського на Ярославовому Валу — ще один приклад боротьби за збереження київської архітектурної спадщини.