Зміст:
Як виникло Музичне училище і чому з’явився Музичний провулок
У 1868 році при Київському відділенні Російського музичного товариства було відкрито Музичне училище. Через шість років, у 1874 році, для нього спорудили окрему будівлю в нижньому парному кварталі Прорізної вулиці — за проектом архітектора О. Шіле. Біля закладу проклали новий провулок, який відтоді отримав назву Музичний.
В училищі працювали класи віолончелі, скрипки, фортепіано, кларнету, а також сольного й оперного співу. Заклад став важливим осередком музичної освіти міста та готував виконавців для київських театрів і концертних залів.
Музичний провулок зберігся на сучасній мапі Києва — він простягається між Прорізною та Золотоворітським сквером. Саме топонімія нагадує про історичний зв’язок цього місця з першим музичним закладом міста.
Яким був архітектурний вигляд споруди
Споруда мала два поверхи та високу мансарду. Фасад оздоблювався рустом і був членований лопатками та пілястрами; вікна прикрашали лиштви. Центральну вузьку частину фасаду з головним входом вирізняв ризаліт із вікном і напівколонами, який завершувався необароковим фронтоном та декоративною вежею.
У 1910 році за проєктом архітектора В. Ніколаєва до основної будівлі добудували бічні крила, зберігши загальну стилістику. Тоді ж перед головним входом встановили бюст композитора М. Глінки — нині цей пам’ятник перебуває у Міському саду.
Поєднання елементів необароко з класицистичною симетрією робило споруду однією з найпомітніших на Прорізній — вулиці, яка вже була характерною щільною забудовою кінця XIX — початку XX століття.
Як училище стало консерваторією
У 1913 році в цій будівлі розмістилася новостворена Київська консерваторія, а колишнє училище перетворили на її середні й молодші класи. Заклад продовжував діяти до початку Другої світової війни й встиг підготувати покоління музикантів, чиї імена назавжди пов’язані з культурним життям Києва.
Відкриття консерваторії в 1913 році стало визначною подією для міста: тоді, коли Київ переживав культурний та економічний підйом на початку XX століття, він отримав повноцінний вищий музичний навчальний заклад. Це поставило місто в один ряд із Петербургом і Москвою з погляду музичної освіти тодішньої імперії.
Що залишилося після руйнування 1941 року
Восени 1941 року будівлю консерваторії разом із прилеглими спорудами було знищено. Рештки споруди згодом увійшли до об’єму корпусу телерадіоцентру — те, що нині нагадує про місце, де понад сімдесят років лунала музика.
Доля цієї споруди — не поодинока. За даними Міністерства культури, через російську агресію в Києві та Київській області вже пошкоджено 173 пам’ятки культурної спадщини. Втрати 1941 року показують, що архітектурна пам’ять іноді зникає не поступово, а за лічені сезони, коли місто втрачає частину себе внаслідок катастрофічних подій.
Корпус телерадіоцентру, який постійно стоїть на Прорізній, не має меморіальних позначок, що вказували б на попередню будівлю. Це типовий приклад середини XX століття в Києві: нова архітектура накривала знищене, не залишаючи слідів. Саме тому фіксація таких втрат — як це роблять дослідники сторінки «Київ, якого немає» — є важливою складовою роботи з відновлення та збереження міської пам’яті.
Чому це важливо знати
Музичне училище на Прорізній — один із символів дореволюційного Києва, де формувалася музична освіта міста. Зруйнована у 1941 році споруда не була відновлена й фактично зникла з міського ландшафту. Пам’ять про неї нагадує, наскільки багатим на архітектуру та культурне життя було місто до воєн XX століття. Збереження цієї пам’яті допомагає усвідомити втрачене й показує, чому варто оберігати те, що залишилося.
Раніше ми писали
Як ми вже зазначали раніше, київська архітектура XXI століття стоїть між гордістю і соромом: одні споруди справді прикрасили місто, інші ж стали символами безсистемної забудови. А Жовтневий палац — ще одна ключова київська будівля — досі перебуває в центрі судових суперечок щодо права власності.
Створено за матеріалами: kyiv.news