Про це пишуть аналітики  DeepState.

Інженерно-фортифікаційні споруди (ІФС) на Сумщині, що межує з російською Курщиною, стали предметом активних обговорень. Після прориву російських військ на півночі Харківщини увага суспільства зосередилася на оборонній підготовці Сумської області. Проте, якщо порівняти з Дніпропетровщиною, де фортифікаційні споруди вражають своєю надійністю, ситуація на Сумщині виглядає значно більш тривожно.

За даними журналістських джерел та спілкуванням із військовими, у вересні 2024 року зафіксовано деякі роботи з облаштування ІФС на відстані 20–25 км від кордону. На зображеннях можна побачити окопи, підземні пункти та сітки від FPV-дронів. Проте інженерні загородження, такі як протитанкові рови, “зуби дракона” та мінні поля, були або відсутні, або реалізовані незначно. А в зоні Журавка–Новеньке–Басівка за супутниковими знімками станом на квітень 2025 року не зафіксовано жодних слідів укріплень.

Військові підтверджують: те, що є, створене на зусиллях самих бійців і не є системною оборонною лінією. Мінування проводилися вже після початку атак, що дало результати — окремі кадри зафіксували підриви російських мотоциклістів. Проте масштабної підготовки для стримування ворога не було.»

Однією з причин недостатньої кількості оборонних ліній в прикордонній зоні називають загрозу ворожих атак під час будівництва. Однак військові, що служили там, вважають, що це не є виправданням — у час, коли Сили оборони утримували позиції на Курщині, увага ворога була розосереджена, і зведення укріплень могло бути здійснено.

Суспільне обурення, особливо в соцмережах, є цілком виправданим, підкреслюють аналітики. Недостатність оборонних споруд на Сумщині вже сьогодні має серйозні наслідки — посилення тиску з боку противника, підвищений ризик проривів та зростання недовіри до організації оборонних робіт у тилу.