Зміст:
За що насправді проголосували мешканці Боярки
21 липня Боярська міська рада відкрила голосування у Facebook. Учасникам запропонували вибрати новий вигляд фасаду ліцею, і 79,5% підтримали варіант із мозаїкою. Проте організатори опитування не розповіли головного: оригінальне панно приховають під шаром утеплювача, а на поверхні намалюють лише його копію. У міськраді пояснили це технічною неможливістю зберегти мозаїку відкритою при утепленні стіни.
Панно вкриває весь фронтон над центральним входом навчального закладу. У центрі композиції — юнак із розкинутими руками, навколо нього — кольорові промені та музичні мотиви, викладені дрібною смальтою.
Коли деталі проєкту стали відомі, мешканці почали активно писати в коментарях. Вони наголошували: голосували за збереження оригінального твору, а не за його фактичне знищення. Тепер люди вимагають перегляду рішення.
Митець, який створив «Мереживо звуків»
Василь Хімочка народився 1950 року в селі Старокозаче на Одещині та помер у 2016-му. Він здобув освіту в Одеському художньому училищі, а згодом навчався у Львівському інституті прикладного і декоративного мистецтва. З 1992 року художник входив до Національної спілки художників України.
Панно «Мереживо звуків» для боярської школи Хімочка створив у 1985 році. Раніше, у 1982 році, він працював над енкаустичним розписом станції метро «Мінська» як художник-виконавець. Серед пізніших робіт митця — композиція «Луна в просторі» для музею Києво-Могилянської академії, розпис купола дзвіниці Софії Київської у 2001 році та оформлення сходів Михайлівського Золотоверхого собору. Ці факти наводить Вікіпедія.
Боярське панно залишається одним із небагатьох монументальних творів радянського періоду, які збереглися в Київській області.
Столичний досвід: п’ять шкіл зберегли мозаїки під час утеплення
У Києві вже існують приклади, коли термомодернізація не знищила фасадні мозаїки:
- ліцей № 194 «Перспектива» на Оболоні;
- школа № 98 на Воскресенці;
- ліцей № 136 на Русанівці;
- ліцей № 303 на Позняках;
- Палац дитячої та юнацької творчості Солом’янського району.
У кожному з цих закладів утеплювач монтували навколо панно, залишаючи саму мозаїку відкритою на фасаді. Це доводить: технічна можливість зберегти твір існує. Аргумент боярської міськради про неможливість такого рішення суперечить реальній столичній практиці. Наразі київські реставратори працюють навіть із значно давнішими творами — у Софійському соборі відкривають тисячолітню мозаїку «Благовіщення».
Чому ця історія має значення для всієї країни
Мозаїки 1960–1980-х років на фасадах шкіл, будинків культури та зупинок масово зникають під шаром утеплювача по всій Україні. Жодного обов’язкового механізму захисту таких панно на рівні громад не існує. Вони не мають статусу пам’ятки, тому їхня доля повністю залежить від рішення місцевої влади.
Боярська історія оприлюднила ще одну важливу проблему — формулювання питань у громадських голосуваннях. Мешканці обирали лише вигляд майбутнього фасаду, навіть не підозрюючи, що насправді йдеться про знищення оригінального твору мистецтва.
Створено за матеріалами: kyiv.news
