Яка легенда стоїть за образом

Микола Мокрий — це місцеве київське вшанування святителя Миколая Чудотворця. За легендою, що зафіксована в джерелах XIII–XIV століть, подружжя поверталося човном із прощі у Вишгороді. Втомлена мати ненароком випустила дитину з рук — немовля впало за борт і потонуло. Батьки цілу ніч не переставали молитися до святого Миколая, а наступного ранку дитину знайшли живою й неушкодженою у вологих пелюшках біля образу святителя в Софійському соборі. Саме з цього чуда й повʼязали назву образу — «Микола Мокрий».

Довгий час припускали, що йдеться про шановану ікону, яка зберігалася в соборі. Проте іконографія цієї ікони виявилася пізнішою — XVII–XVIII століть, тож питання про існування автентичного стародавнього образу залишалося відкритим.

Як довели справжність фрески

Дослідниця Ірина Стерлігова помітила, що на одній із фресок собору збереглися численні сліди від шат — декоративного вбрання, яким прикрашали надзвичайно шановані образи. Тимур Бобровський зафіксував ці кріплення на плані собору: їх виявилося більше ніж триста, і за ними вдалося відтворити не тільки контури, а й орнамент шат. З’ясувалося, що фреску в певний час вкривали дорогим убранням і поміщали в спеціальний кіот.

Остаточним доказом стала розбірлива частина напису поруч із зображенням. Завдяки якісному освітленню дослідникам удалося прочитати слова, які раніше не вдавалося розібрати: «Нікола полятий, помилуй ся ти». Терміни «полятий» у діалекті означає «зрошений», «змочений», тобто фактично тотожне слову «мокрий». Напис датують кінцем XIII — початком XIV століття. Палеографічний аналіз також виявив два етапи ушанування образу: менші шати — другої половини XIII століття, та більші — першої половини XIV століття.

Чому образ уцілів, коли решту пограбували

Наприкінці XIV століття з початкового зображення виготовили список — окрему ікону, яка перейняла на себе славу чудотворної реліквії. Саме цей список пізніше знали як ікону Миколи Мокрого; під час Другої світової війни її вивезли зі Софії спершу до Варшави, а згодом до США і Канади — зокрема до Торонто. Первісна ж фреска залишилася на стіні собору. За словами Тимура Бобровського, попри численні пограбування ризниці впродовж століть, фреска збереглася тому, що грабіжники не знали, де саме її шукати.

Чому це важливо знати

Софія Київська — одна з ключових памʼяток України та обʼєкт Світової спадщини ЮНЕСКО, а історія Миколи Мокрого є невідʼємною частиною її духовної спадщини. Ідентифікація автентичного образу повертає в науковий і публічний обіг святиню, яку вважали втраченою, і демонструє, що навіть після століть пограбувань частину історії собору можливо відновити. Для мешканців Києва це шанс по-іншому поглянути на стіни головного храму міста.

Раніше ми писали

Раніше повідомлялося, що про відкриття стародавнього образу Миколи Мокрого Тимур Бобровський уперше розповів на науковому семінарі заповідника. Подробиці він виклав у нещодавно презентованій монографії про велику ризницю Софії, а про долю інших соборних реліквій йшлося в матеріалі про скарби Софійського собору.

Створено за матеріалами: kyiv.news

Від Олександр

Журналіст, редактор lybid34.kiev.ua