Київ адаптує культурні пам’ятки для людей з обмеженою мобільністю

Що відомо

Консультативна рада Департаменту охорони культурної спадщини КМДА на засіданні 12 лютого 2026 року ухвалила рішення ініціювати спільне обговорення з Міністерством культури України, Міністерством розвитку громад та територій України та іншими фаховими інституціями. Метою є розробка законодавчих підходів, що дозволять адаптувати пам’ятки під потреби людей з інвалідністю та інших маломобільних груп, зберігаючи автентичність історичних споруд.

На тих об’єктах, де вже ведуться або заплановані реставраційні роботи, вимоги інклюзивності беруться до уваги на етапі проєктування та виконання робіт. Зокрема, під час реставрації житлового будинку — пам’ятки національного значення на вулиці Сковороди, 9-Б передбачено встановлення ліфта та пандуса, а також облаштування укриття з можливістю багатоцільового використання.

Інший приклад — Палац одружень (Палац урочистих подій) на Берестейському проспекті, 11. Цю щойно виявлену пам’ятку планують відреставрувати та розмістити в ній Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). При погодженні науково-проєктної документації на реставрацію окремо враховано вимоги доступності для маломобільних груп населення.

Чому це відбувається

Питання безбар’єрності культурних об’єктів у Києві назріло давно. Більшість пам’яток архітектури столиці — споруди XIX–XX століть, які спочатку не проєктувалися з урахуванням потреб людей з обмеженою мобільністю. Наявність вузьких сходів, високих порогів, відсутність ліфтів і пандусів ускладнює або взагалі унеможливлює доступ до таких місць для значної частини мешканців і гостей міста.

Водночас міжнародні підходи до охорони культурної спадщини дедалі більше наголошують на поєднанні збереження автентичності й забезпечення доступності. Війна посилила значущість цієї теми: серед поранених і постраждалих кількість людей з обмеженою мобільністю зросла, тож доступ до культурних об’єктів стає важливим інструментом соціальної інтеграції та реабілітації.

Хто відповідає

Ініціатором ініціативи виступив Департамент охорони культурної спадщини КМДА під керівництвом директорки Марини Соловйової. Департамент координуватиме роботу разом з Міністерством культури та Міністерством розвитку громад і територій. Саме ці установи мають напрацювати законодавчі положення, що визначатимуть стандарти й процедури інклюзивного пристосування пам’яток.

За безпосередню реалізацію проєктів відповідатимуть проєктні організації, які готують науково-проєктну документацію на реставрацію, а також замовники робіт — зазвичай комунальні підприємства чи державні установи, на балансі яких перебувають відповідні пам’ятки.

Що роблять зараз

Наразі Департамент формує поетапну стратегію впровадження безбар’єрності. Перший практичний крок — інтеграція вимог доступності у вже затверджені реставраційні проєкти. Як демонструють приклади будинку на Сковороди, 9‑Б та Палацу одружень на Берестейському проспекті, 11, такі рішення вже впроваджуються на рівні конкретних об’єктів.

Наступний етап — ініціювання міжвідомчого обговорення з профільними міністерствами для розроблення системних законодавчих механізмів. Мета — перетворити поодинокі інклюзивні рішення на обов’язкову практику для всіх реставраційних проєктів у місті.

Марина Соловйова закликала колег обов’язково враховувати підходи безбар’єрності під час підготовки реставраційних проєктів, підкресливши, що доступність — це прояв поваги до людини та відповідальності міста перед своїми громадянами.

Чому це важливо знати

Рішення Департаменту має вагоме значення, бо вперше на рівні міської влади системно ставиться питання поєднання охорони культурної спадщини з інклюзивністю. Раніше тема безбар’єрності пам’яток часто залишалася на периферії — реставрації орієнтувалися передусім на відновлення історичного вигляду будівель.

Для киян це означає: у майбутньому відреставровані пам’ятки стануть доступнішими для всіх — для людей з інвалідністю, батьків з дитячими візочками та людей похилого віку. Для ветеранів з обмеженнями мобільності доступ до культурних просторів рідного міста є не лише зручністю, а й важливою складовою процесу повернення до мирного життя й участі в громадському житті.

Раніше писали

У лютому 2026 року до Києва прибула Моніторингова місія ЮНЕСКО для оцінки стану збереження об’єктів Світової спадщини — Софії Київської та Києво-Печерської лаври. Директорка Департаменту Марина Соловйова наголосила на важливості міжнародного захисту пам’яток під час воєнних дій. Також висвітлювалися питання меморандуму щодо реставрації будинку авіаконструктора Ігоря Сікорського на Ярославовому Валу — ще одного прикладу відновлення пам’ятки національного значення. Крім того, Департамент коментував ситуацію навколо забудови однієї з найстаріших садиб на Осокорках.